Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 Скільки він господарства нажив <g/> , скільки дівчат перелюбив <g/> , скільки гріхів і злочинів на совісті має <g/> !
doc#38 Хто вас забуває <g/> , той у грудях не серденько <g/> , лише камінь має <g/> ! </p>
doc#12 <p> Закінчення -ий мають з-поміж інших такі прикметники <g/> : безладний <g/> , безпорадний <g/> , величний <g/> , вірний <g/> , вічний <g/> , заможний <g/> , майстерний <g/> , народний ( <g/> і народній <g/> ) <g/> , північний <g/> , поперечний <g/> , природний <g/> , придатний <g/> , рідний <g/> , робітний <g/> , спільні ний <g/> , тогобічний <g/> , тотожний <g/> , а також усі ті прикметники на -ний <g/> , що мають ' наголос на закінченні <g/> , напр <g/> .
doc#9 В дієсловах є один випадок кінцевого наголосу в третій особі однини в дієслові IV кляси ( <g/> за клясифікацією А. Лескіна <g/> ) з рухливим наголосом <g/> , де літературна мова в згоді з центральними і східноукраїнськими говірками має ( <g/> в протилежність першій особі однини і третій особі множини <g/> ) наголос на передостанньому складі <g/> : « <g/> Співецьку ліру держить <g/> » — « <g/> Сафо <g/> » <g/> , І <g/> , 5 <g/> ) <g/> .
doc#65 , як це видно з того <g/> , що новіші слова свого й чужого походження цього чергування вже не мають ( <g/> напр <g/> .
doc#9 Що ці варіанти зближалися й зближалися <g/> , що основа сучасної літературної мови дводіалектна ( <g/> в якій пропорції — це ще питання <g/> , повної відповіді на яке ми ще не маємо <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Наприклад <g/> , свого часу українська мова не мала звука ф ( <g/> а багато говірок і тепер його не мають <g/> ) <g/> .
doc#40 Узуальний ( <g/> звичайний <g/> ) порядок слів у сучасній українській літературній мові не становить собою обов'язкової норми ( <g/> ми вже знаємо <g/> , що обов'язкової норми порядку слів сучасна українська мова взагалі не має <g/> ) <g/> ; він навіть не є найчастіший <g/> ; якщо взяти якийнебудь текст і підрахувати <g/> , який відсоток становлять речення з послідовно витриманим узуальним порядком слів <g/> , то виявиться <g/> , що цей відсоток дуже малий <g/> , бо майже в кожному реченні знайдемо якенебудь відхилення від нього <g/> .
doc#23 <p> Світ і море кінець має <g/> , а де ж кінець горю <g/> ? </p>
doc#40 Oberschar перетворилося під впливом асоціацій з коренем шир ( <g/> окий <g/> ) <g/> ; майка не має нічого спільного з май <g/> , а походить з французького maillot <g/> , 'трико' і т. д. </p><p> Зазнаючи в різних мовах по-різному фонетичного <g/> , морфологічного і семантичного принатурення <g/> , слова часто зміняються до невпізнанности <g/> .
doc#81 Статистики я не маю <g/> , але маю моє особисте враження <g/> , євреї довше намагалися втримати приватну ініціятиву і довше мали успіх у цьому <g/> , ніж люди інших національностей <g/> , крім хіба вірменів <g/> , які тримали в своїх руках чищення черевиків <g/> , аж поки не були всі виарештувані <g/> , вже в тридцятих роках і то у всесоюзному маштабі <g/> , — ліквідація останньої цитаделі приватної ініціятиви <g/> , цитаделі <g/> , що загрожувала в уяві НКВД відродженням капіталізму в СРСР <g/> . </p>
doc#81 Доказів на це я не маю <g/> , але характеристично <g/> , що вона лишилася в Харкові під час німецької окупації <g/> , а коли я « <g/> випадково <g/> » зустрів її в закрижанілому зимовому місті на початку 1943 року <g/> , перед самим відступом німців <g/> , вона намовляла мене лишитися <g/> , мовляв <g/> , ніщо мені не загрожує <g/> .
doc#20 Але мені дуже шкода <g/> , що я не маю тексту цієї статті <g/> , і <g/> , звичайно <g/> , ніхто не має <g/> , бо Таран напевно не передав її ні до архіву « <g/> Вістей <g/> » <g/> , ні до якогонебудь сховища документів <g/> .
doc#81 Але мені дуже шкода <g/> , що я не маю тексту цієї статті і <g/> , звичайно <g/> , ніхто не має <g/> , бо Таран <g/> , напевне <g/> , не передав її ні до архіву « <g/> Вістей <g/> » <g/> , ні до якогонебудь сховища документів <g/> .
doc#87 Дуже легко вимріяти собі таку еміграційну вежу з слонової кости <g/> : я з советами нічого спільного не маю <g/> , в жадні компроміси з ними не заходив <g/> , я чистий і незайманий <g/> !
doc#1 Він ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А калина з ялиною </p><p> Та гнучкою лозиною <g/> , </p><p> Мов дівчаточка із гаю </p><p> Виходжаючи <g/> , співають <g/> ; </p><p> Повбирані <g/> , заквітчані </p><p> Та з таланом заручені <g/> , </p><p> Думки-гадоньки не мають <g/> , </p><p> В'ються-гнуться та співають <g/> . </p>
doc#27 Листування <g/> , що його маємо <g/> , все сповнене повчань <g/> , як адресатка повинна жити <g/> , думати <g/> , діяти <g/> .
doc#9 Воно має <g/> , звичайно <g/> , частковий <g/> , спорадичний характер <g/> , найчастіше трапляється в іншомовних словах ( <g/> мабуть <g/> , мимовільна познака того <g/> , що вони засвоєні через російське посередництво <g/> ) <g/> , а загалом не піддається встановленню якихось і загальнообов'язкових норм <g/> .
doc#55 Навпаки <g/> , запровадження -і в іменниках середнього роду типу іменіі ( <g/> родовий однини <g/> ) не має <g/> , здається <g/> , ґрунту в унутрішньому розвитку української деклінації ( <g/> четверта відміна не має « <g/> м'якого <g/> » підтипу <g/> ) <g/> , відриває відміну типу ім'я від типу теля <g/> , суперечить морфологічній тенденції і довільна в рамках української морфології <g/> . </p>
doc#51 Дані <g/> , що їх маємо <g/> , змушують твердити <g/> , що говірки цих місцевостей первісно належали до того ж типу <g/> , який тепер ми звемо північноукраїнським <g/> .