Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Дмитро—83,93,102,121 Левинський В. — 71 <g/> , 74 Левицький Володимир — 150 Левицький Кость — 150 Левицький Модест — 51,53,148 Левицький Парфеній — 40 Лейтес А. — 80 <g/> , 81 <g/> , 87 Лемківщина — 141 <g/> , 143 <g/> , 169 </p><p> Лемков —119 “ <g/> Ленинский сборник <g/> ” — 45 Ленін В. —42 <g/> , 44,71-72,77,119 <g/> , 124-126 <g/> , 133 Ленінград — 115 Леонтович Володимир — 14 <g/> , 35 Леруа-Больє ( <g/> Leroy-Beaulieux <g/> ) Анатоль —12 Лизогуб Ф. — 62 Липківський Василь —101 Лисавет ( <g/> Кіровоград <g/> ) — 15 Лисенки —16 Лисенхо Мтолз —28 Лисько Зіновій —150 Литва — 77 <g/> , 127 Лільченко Т. —129 " <g/> Літературна газета <g/> ” — 134-135 “ <g/> Літературний Донбас <g/> ” — 95 “ <g/> Літературний збірник <g/> ” — 12 “ <g/> Літературний ярмарок <g/> ” — 95 “ <g/> Літературно-науковий вістник <g/> ” — 14 <g/> , 17 <g/> , 23 <g/> , 33 <g/> , 35 <g/> , 37,49 <g/> , 51-53 </p><p> “ <g/> Літопис революції <g/> ” —115 Лобода А. — 38 Лозинський М. — 36 Лондон — 89 Лоріс-Меліков М. —11 Лотоцький Олександер—14-17 <g/> , 26 <g/> , 28-30 <g/> , 32-34 <g/> , 39,44- 46 <g/> , 48 <g/> , 49 <g/> , 53 <g/> , 56 <g/> , 175 Лохвиця — 58 Лубні — 27 <g/> , 34 “ <g/> Луна <g/> ” — 31 Луценки —14 Луців Василь —10 Луцький Юрій
doc#31 Він щодень <g/> , щогодини був новим і формою і змістом <g/> » <g/> , але тільки для того <g/> , щоб продовжити <g/> : « <g/> і це часто призводило його до помилок <g/> , іноді і досить болючих <g/> » ( <g/> Літературна газета <g/> .
doc#80 — С. 104 <g/> ) <g/> , — з особливим обуренням В. Коряк ( <g/> Літературна газета <g/> .
doc#21 Збірники МУРу ( <g/> літературна критика і поезії <g/> ) видали приватно Микола Шлемкевич ( <g/> номери 1 і 2 <g/> ) <g/> , а потім третє число — Михайло Борецький <g/> .
doc#73 У серії була забезпечена високоякісна редакційна сторона ( <g/> літературна і мовна редакція <g/> , критичний апарат <g/> ) <g/> , але технічно більшість з цих видань стояла на невисокому рівні <g/> .
doc#9 Маю надію <g/> , що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині <g/> , і на Україні <g/> »2. </p><p> Цей спокійний <g/> , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> » <g/> ) <g/> , і головне — вона повинна мати загальноукраїнський характер ( <g/> « <g/> щоб розуміли всі добрі люди <g/> !
doc#9 Колесо історії не повертається назад <g/> , у народу <g/> , що йде вгору <g/> , літературна мова не може втратити свої надбання й спуститися до найнижче розвиненого мовця ( <g/> чи читача <g/> ) <g/> .
doc#38 Це можна застосувати до Коцюбинського або Лесі Українки <g/> , справді вільних від російських впливів ( <g/> хоч контакти із Заходом найменше йшли через Галичину <g/> , літературна бо Галичина цього часу була далеко провінційніша від них <g/> ) <g/> , але хто ж <g/> , поклавши руку на серце <g/> , зможе сказати <g/> , що російських впливів не було в творчості <g/> , скажімо <g/> , Василь- ченка <g/> , Рильського <g/> , Филиповича <g/> , того ж таки Семен- ка <g/> , — і то висловлюючися дуже приглушено <g/> ?
doc#40 Дублети бо здебільшого становлять собою наслідок впливу різних говірок на літературну мову <g/> , а в нормальних обставинах <g/> , коли країна об'єднана державно <g/> , літературна мова панує над діялектами <g/> , а не навпаки <g/> .
doc#27 відкриває перед нами широкі перспективи <g/> , куди може дійти наша мова своїм багатством <g/> , своєю мелодійністю та різнорідністю свого ритму <g/> » 1 2. Дарма що <g/> , додамо <g/> , літературна мова в своєму дальшому розвитку не пішла Кулігаевим шляхом <g/> , і він лишився самотньою постаттю <g/> . </p>
doc#40 Одначе після того <g/> , як основні процеси формування літературної мови вже закінчені <g/> , літературна мова дуже неохоче вбирає в себе нові для неї діалектизми <g/> .
doc#38 Практично <g/> , здається <g/> , літературна політика в книжці Луцького має не одне <g/> , а двоє значень <g/> .
doc#81 Там були доба <g/> , історія <g/> , люди <g/> , літературна майстерність <g/> .
doc#9 Нема чистодіялектних літературних мов <g/> , літературна мова не може дорівнювати одній якійсь говірці <g/> , хоч би ця говірка й мала найкращі мовні прикмети й традиції <g/> .
doc#99 обов'язково про себе і зовсім не обов'язково життьова правда — хоч незаперечно <g/> , літературна правда <g/> .
doc#31 Одночасна поява відповіді Хвильового показує <g/> , що редактор видання познайомив його з статтею Яковенка перед її друком <g/> , отже <g/> , літературна дискусія не виникла стихійно <g/> , її початок <g/> , можна думати <g/> , свідомо зорганізував редактор « <g/> Вістей <g/> » Василь Блакитний2. ( <g/> Це <g/> , до речі <g/> , показує <g/> , наскільки нісенітне є твердження Юрія Смолича про тривалу ворожнечу між Хвильовим і Блакитним <g/> .
doc#40 Правда <g/> , літературна мова засвоїла <g/> , особливо від 80-х років минулого сторіччя починаючи ( <g/> у зв'язку з перенесенням центру українського видавничо-пресового життя до Львова після заборони українських видань у Центральній і Східній Україні царським указом 1876 р. <g/> ) <g/> , чимало галицьких слів <g/> , — але це був не безпосередній вплив місцевих територіальних говірок <g/> , а вплив тієї відміни літературної мови <g/> , носієм якої була інтелігенція Галичини <g/> . </p>
doc#40 Перша конструкція шириться з південно-західніх говірок <g/> , друга — з південно-східніх <g/> , літературна мова засвоїла обидві <g/> .
doc#72 Як висловився І. Франко 1907 р. <g/> , літературна мова “ <g/> робиться справді репрезентаткою національної єдности <g/> , спільним і для всіх діялектів рідним огнивом <g/> , що сполучає їх в одну органічну цілість <g/> ” ( <g/> Франко 338 <g/> ) <g/> .
doc#40 Тому <g/> , хоч у народній мові його вживають і в часовому значенні дуже часто <g/> , літературна мова вдається до нього головне при відповідниках <g/> , що своїм складом виразно вказують на часове значення <g/> , як от <g/> : після того <g/> , перед тим <g/> , разом з тим <g/> , в той час тощо <g/> , напр <g/> .