Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Вона <g/> , насамперед <g/> , відкидає обвинувачення в тому <g/> , що тогочасна українська літературна мова мала штучний характер <g/> : « <g/> Наша новітня літературна мова може показатися видуманою <g/> , робленою <g/> , знеповажаючим критикам перш усього через те <g/> , що вона виявляє велику силу власне таки народних слів <g/> , тільки невідомих <g/> »1. Це удар по І. Нечуєві-Левицькому <g/> , який <g/> , дарма що в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної мови <g/> , практично відкидав як ненароднє все <g/> , що не входило до мовного узусу милої його серцю Надросянщини <g/> .
doc#9 Він убачає цю причину в тому <g/> , що літературна мова в Галичині має незмірно ширшу сферу вживання <g/> , ніж у Великій Україні <g/> .
doc#9 Тимчасом <g/> , якби пристати на його погляд <g/> , то вся література і літературна мова пристосувалися б до нижчих потреб і втратили б змогу служити вищим потребам <g/> .
doc#9 Німецька нова літературна мова постала в XV сторіччі на основі <g/> , з одного боку <g/> , так званої лицарсько-поетичної мови <g/> , що базувалася на говірках з-над Райну і з Австрії <g/> , а з другого <g/> , так званої імперської прозової ( <g/> ділової <g/> ) <g/> , що оформилася в австро-чеських канцеляріях <g/> , але мала райнсько-баварське підґрунтя <g/> .
doc#15 179 <g/> ) </p><p> • поетична 47-48 <g/> , 50,88 <g/> , 92-95 </p><p> • побутова 68 </p><p> • польська 25 </p><p> • прозова 47 <g/> , 93-94 </p><p> • розмовна 46 <g/> , 58 <g/> , 61-62 <g/> , 94 </p><p> • розповідна 55 <g/> , 58 <g/> , 94-95 </p><p> • російська 34 <g/> , 68 </p><p> п новітня 47 ° сучасна 95 ■жива 47-48,94 </p><p> • літературна 47 <g/> , 64 ( <g/> прим <g/> .
doc#25 Він заперечував „загальнопоширену думку про рясноту польонізмів <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 488 <g/> ) в українській мові <g/> , справедливо вважавши <g/> , що через те <g/> , „що польська літературна мова заснувалася на „малопольській <g/> ” говірці <g/> , найближчій до західніх говірок малоруського наріччя <g/> , і в наслідок многовікового спільного культурного життя поляків з малоросами <g/> , а також участи в польській літературі багатьох письменників малоруського походження <g/> , ця мова позичила з малоруського наріччя розмірно навіть більше елементів <g/> , ніж російська літературна мова <g/> ” ( <g/> 8 <g/> , 161 <g/> ) <g/> .
doc#27 Одначе <g/> , так само безсумнівно <g/> , що важливим джерелом того <g/> , що Куліш уважав за церковнослов'янізми <g/> , була російська літературна <g/> , зокрема поетична мова <g/> , і дуже часто він не відрізняв слова церковнослов'янські від слів <g/> , витворених вже на російському ґрунті <g/> , хоч і з церковнослов'янських елементів <g/> .
doc#31 Так звана « <g/> літературна дискусія <g/> » <g/> , хоч як вона з цензурних і інших причин була стиснена до меж власне літератури або мистецтва <g/> , була природною реакцією на історичну ситуацію <g/> .
doc#31 Та це сталося тоді <g/> , коли « <g/> літературна <g/> » дискусія зробилася неможливою і через політичний клімат <g/> , і через свою власну вичерпаність <g/> . </p>
doc#31 Він щодень <g/> , щогодини був новим і формою і змістом <g/> » <g/> , але тільки для того <g/> , щоб продовжити <g/> : « <g/> і це часто призводило його до помилок <g/> , іноді і досить болючих <g/> » ( <g/> Літературна газета <g/> .
doc#40 <p> Після того <g/> , розвиваючися й збагачуючися далі <g/> , українська літературна мова вбирала в себе різні елементи — слова <g/> , граматичні форми <g/> , синтаксичні конструкції — з різних українських говірок ( <g/> а також почасти і з чужих мов <g/> ) і таким чином <g/> , зберігаючи свою києво-полтавську основу <g/> , зробилася мовою справді всеукраїнською <g/> , не бувши тотожною ( <g/> як і кожна літературна мова <g/> ) з жадною з українських говірок <g/> .
doc#40 Скажімо <g/> , загальна літературна мова не має розгалуженої морської ( <g/> фльотської <g/> ) лексики й фразеології <g/> .
doc#40 В багатьох випадках одначе літературна мова сприйняла різні типи однозначного керування <g/> , узаконила їх <g/> , і таким чином сьогодні можна говорити про дублети керування типу користуватися чим — і з чого <g/> , дивуватися чому — і з чого <g/> , вважати за що — і чим <g/> , обмежитися на чому — і чим <g/> , ждати нащо — і чого <g/> , журитися за чим — і по чому тощо <g/> .
doc#40 Тому <g/> , хоч у народній мові його вживають і в часовому значенні дуже часто <g/> , літературна мова вдається до нього головне при відповідниках <g/> , що своїм складом виразно вказують на часове значення <g/> , як от <g/> : після того <g/> , перед тим <g/> , разом з тим <g/> , в той час тощо <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) — має льокальне західноукраїнське поширення <g/> , а літературна мова має тут знахідний <g/> , що дорівнює називному <g/> : благословили трупи <g/> . </p>
doc#40 Літературна мова має тут послідовно форми з о <g/> , отже <g/> : вимовляти <g/> , потопати <g/> , прощати <g/> , вмочати <g/> , вклонятися тощо <g/> . </p>
doc#40 Проте <g/> , і такі випадки мають забарвлення певної усномовної недбалости <g/> , і літературна мова їх уникає <g/> , <g/> .
doc#40 Літературна мова розрізняє е і и під наголосом виразно <g/> ; але в ненаголошеному становищі і літературна мова цілковито змішує ці звуки <g/> , так що <g/> , скажімо <g/> , слова будеш і будиш <g/> , рити і рите <g/> , звились і звелись <g/> , лести і листи <g/> , лежу і лижу вимовляються зовсім однаково <g/> .
doc#40 <p> Таким чином українська літературна мова має не зовсім однакову систему голосних під наголосом і не під наголосом <g/> .
doc#63 <p> І коли завтра приходить нова літературна течія <g/> , — вона руйнує старі літературні засоби й <g/> , руйнуючи їх <g/> , каже <g/> : це були літературні засоби <g/> , це не був реалізм <g/> , я — і тільки я адекватна життю <g/> , я і тільки я — справжній реалізм <g/> .