Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Певна річ <g/> , він знав би <g/> , що ця війна не була його <g/> .
doc#0 Н. знав <g/> , що яка б не була фразеологія <g/> , не буває воєн <g/> , щонайменше між великими державами <g/> , без грабунку майна і території <g/> , і пусті слова про право <g/> .
doc#0 Н. навіть не знав її прізвища <g/> .
doc#0 Красного Лиману Н. не знав <g/> , ніколи про нього й не думав <g/> .
doc#0 <p> Одного служника юстиції Н. знав особисто <g/> .
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#0 Н. не знав нічого про жінку <g/> , ані її прізвища <g/> .
doc#0 Він твердо вирішив нікуди не йти <g/> , а більше не знав нічого <g/> . </p>
doc#0 Жінки-рятівниці Н. не знав <g/> , — ні прізвища <g/> , ні адреси <g/> , таборових поліцаїв теж ні <g/> , — виявилося <g/> , що молодики в плащах були поліцаями <g/> , мабуть <g/> , таборовими <g/> , а може <g/> , й вищого щабля людоловами <g/> .
doc#0 З чужих мов він і німецьку майже не знав <g/> , а всю решту — Бог дасть <g/> .
doc#5 <p> Але Лермонтов ще знав трагізм життьових ситуацій <g/> , а для Підмогильного усе тільки – невеличкі драми <g/> . </p>
doc#6 Я добре знав <g/> , що малярство — моя майбутня професія <g/> , мій щоденний хліб <g/> .
doc#6 Невідомо <g/> , чи Курилик взагалі знав Караваджо <g/> .
doc#6 <p> У традиції жанрового малярства Канади <g/> , як її знав Курилик <g/> , найближчим до нього був <g/> , либонь <g/> , Корнеліюс Кріґгоф <g/> .
doc#6 Але вже сьогодні можемо ствердити <g/> , що він міг захоплюватися й складними літературними творами від Джойса й Еліота до “ <g/> The Hound of the Heaven <g/> ” Франсіса Томпсона <g/> , далеко не простої поеми <g/> , яку Курилик знав мало не напам'ять <g/> .
doc#6 Як він це відчував <g/> , він знав правду і він мусів цю правду висловити людям через малювання і <g/> , підпорядковано <g/> , через писання <g/> . </p>
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , знав це просте правило гри <g/> .
doc#6 Курилик аж ніяк не належав до мистців світлої лагідности й прощення типу Фра Анджеліко <g/> , а радше до таких <g/> , як Матіс Грюневальд <g/> , якого він <g/> , мабуть <g/> , не знав <g/> , і як Босх <g/> , Ґоя і Ороско <g/> , які йому безмежно імпонували <g/> . </p>
doc#6 <p> Він глибоко коренився в провінційності української Буковини ( <g/> яку він знав через українських піонерів у Канаді <g/> ) і канадської Манітоби <g/> , але він належав і до модерного урбаністичного світу <g/> .
doc#8 В історії літератури він знав Куліша і оточення Куліша <g/> , в етнографії — « <g/> заговори <g/> » <g/> , обряди і казки <g/> , в філософії — Сковороду <g/> .