Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 ) <g/> ; спорадичні форми місцевого відмінка іменників чоловічого і середнього роду м'якого типу на -ю ( <g/> « <g/> Чи є в життю кращі літа <g/> » - « <g/> Пісня <g/> » <g/> , І <g/> , 8 <g/> ) <g/> ; вживання префікса за- при прикметниках і прислівниках з суперлятивним значенням ( <g/> « <g/> Вже запізно рятувать принцесу <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#9 « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 261 <g/> ) <g/> ; морва ( <g/> « <g/> З стиглою морвою малі татарчата <g/> » — Там же <g/> ) <g/> ; коновки ( <g/> « <g/> Сліпили очі мідні коновки <g/> » — Там же <g/> ) <g/> ; ляда ( <g/> « <g/> На ляді спав робітник <g/> » — Там же <g/> , 62 <g/> ; йор <g/> .
doc#9 на іменини <g/> » <g/> , 255 <g/> ) <g/> ; дорожка — вид повозу ( <g/> « <g/> Карпо Іванович виліз з дорожки <g/> » - Там же <g/> , 234 <g/> ) <g/> ; краватка ( <g/> « <g/> Чорні костюми аж до краваток з крепу <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 259 <g/> ) <g/> ; портьєр ( <g/> « <g/> Портьєр вріс певно у жовту стіну <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 271 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 ) <g/> ; тямити — пам'ятати ( <g/> « <g/> Не тямлю <g/> , як опинився я на вулиці <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; роздивляти — дивитися й бачити ( <g/> « <g/> Роздивляю наче будинки <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; Жел <g/> .
doc#18 Вона бо творить духові вартості <g/> , робить людину людиною <g/> , націю нацією і дає зміст життю і сенс смерті <g/> . </p>
doc#18 Спростовання в тому <g/> , що рух до поставленої мети дає зміст життю <g/> , приносить стільки щастя <g/> , скільки людина може мати <g/> , і творить ті духові цінності <g/> , в яких є сенс людського існування і які відкривають людині шлях до Єгови <g/> . </p>
doc#18 <p> Рік 1905 у житті Франка був роком звіту його перед життям і перед смертю <g/> , роком подолання сумніву й вагання <g/> , роком прийняття смерти і ствердження людських змагань <g/> , що йдуть поза межі можливого <g/> , падають або приводять зовсім не туди <g/> , куди думалося <g/> , але надають змісту життю людини й нації і творять найвищі цінності — цінності духу <g/> .
doc#18 Як приречений Коцюбинський написав у своїх останніх творах хвалу життю <g/> , так зробив це і Франко в тетралогії « <g/> Мойсей <g/> » ( <g/> поезія <g/> ) <g/> , — « <g/> Сойчине крило <g/> » ( <g/> проза <g/> ) <g/> , — « <g/> Під оборогом <g/> » ( <g/> мемуари <g/> ) <g/> , — « <g/> Отвертий лист до гал <g/> .
doc#19 У найпесимістичнішій поезії « <g/> Думки засланця <g/> » <g/> , знаній нам з редакції 1877 року <g/> , де поет доходить розпучливого висновку про неминучу марну смерть <g/> , про те <g/> , що йому « <g/> слави собі і Україні добра не надбать <g/> » <g/> , за звичною для тогочасної української літератури темою все таки <g/> , навіть у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p>
doc#25 Така вже доля конкретно-історичних завдань окремих поколінь <g/> : покоління мусить виконати це завдання <g/> , інакше самому життю нації загрожує заглада <g/> ; і честь і слава сумлінним працівникам цього покоління <g/> .
doc#40 : « <g/> Вибухи снарядів здаються йому салютами волі й життю <g/> » ( <g/> Ян <g/> .
doc#40 : « <g/> Схиблений удар — і життю борця грозила велика небезпека <g/> » ( <g/> Фр <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> B життю того чоловіка пройшла якась широка й глибока борозна <g/> , якою відоране його минуле від теперішнього <g/> » ( <g/> Фр <g/> .
doc#59 Себе Божок уважає за « <g/> людину чину й волі <g/> » <g/> , бо він умів і уміє « <g/> не скоритись життю <g/> » <g/> .
doc#59 Тому воно дає справжні програми життю й політичним рухам <g/> .
doc#63 Література ніколи не дорівнює життю <g/> , — це річ загальновідома <g/> .
doc#63 Література ніколи не може бути до кінця адекватна життю <g/> .
doc#63 По-перше <g/> , — бо матеріял літератури — слово — не адекватне життю <g/> , слово не тотожне з явищем чи річчю <g/> ; по-друге <g/> , — бо і те відбиття життя <g/> , яким є літературний твір <g/> , завжди мусить так чи так деформувати життя відповідно до психології автора <g/> , суспільної групи тощо <g/> .
doc#63 <p> І коли завтра приходить нова літературна течія <g/> , — вона руйнує старі літературні засоби й <g/> , руйнуючи їх <g/> , каже <g/> : це були літературні засоби <g/> , це не був реалізм <g/> , я — і тільки я адекватна життю <g/> , я і тільки я — справжній реалізм <g/> .
doc#63 А тепер ще раз підкреслюю <g/> , що реалізм Чапленка <g/> , Феденка <g/> , Мелешка <g/> , Дудка я називаю умовним тому <g/> , що сьогодні вже кожному явні ті літератури пружини <g/> , які його рухають <g/> , кожний бачить <g/> , що цей реалізм — не адекватний життю взагалі <g/> , а сьогоднішньому тим паче <g/> .