This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | і середнього роду м'якого типу на -ю ( <g/> « <g/> Чи є в | життю | кращі літа <g/> » - « <g/> Пісня <g/> » <g/> , І <g/> , 8 <g/> ) <g/> ; вживання префікса |
doc#9 | » — « <g/> Під мінар <g/> . » <g/> , 61 <g/> ; Грін <g/> . <g/> : Н. Вол <g/> . <g/> ; пор <g/> . « <g/> Хвала | життю | <g/> » <g/> , 261 <g/> ) <g/> ; морва ( <g/> « <g/> З стиглою морвою малі |
doc#9 | ( <g/> « <g/> Чорні костюми аж до краваток з крепу <g/> » — « <g/> Хвала | життю | <g/> » <g/> , 259 <g/> ) <g/> ; портьєр ( <g/> « <g/> Портьєр вріс певно у жовту |
doc#9 | ( <g/> « <g/> Не тямлю <g/> , як опинився я на вулиці <g/> » — « <g/> Хвала | життю | <g/> » <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; роздивляти — дивитися й бачити ( <g/> « |
doc#18 | робить людину людиною <g/> , націю нацією і дає зміст | життю | і сенс смерті <g/> . </p><p> Так умотивовується останній <g/> , |
doc#18 | в тому <g/> , що рух до поставленої мети дає зміст | життю | <g/> , приносить стільки щастя <g/> , скільки людина може |
doc#18 | не туди <g/> , куди думалося <g/> , але надають змісту | життю | людини й нації і творять найвищі цінності — |
doc#18 | написав у своїх останніх творах хвалу | життю | <g/> , так зробив це і Франко в тетралогії « <g/> Мойсей <g/> » ( |
doc#19 | у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала | життю | <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p><p> Ой <g/> , |
doc#25 | мусить виконати це завдання <g/> , інакше самому | життю | нації загрожує заглада <g/> ; і честь і слава |
doc#40 | « <g/> Вибухи снарядів здаються йому салютами волі й | життю | <g/> » ( <g/> Ян <g/> . <g/> ) <g/> . При дієслівних зв'язках лишатися <g/> , |
doc#40 | в другому реченні <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Схиблений удар — і | життю | борця грозила велика небезпека <g/> » ( <g/> Фр <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Ще |
doc#40 | чорніє над водою <g/> , щось біле блукає <g/> » ( <g/> Шевч <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> B | життю | того чоловіка пройшла якась широка й глибока |
doc#59 | чину й волі <g/> » <g/> , бо він умів і уміє « <g/> не скоритись | життю | <g/> » <g/> . Одначе це для нього — не віра і навіяння <g/> , не |
doc#59 | письменство <g/> . Тому воно дає справжні програми | життю | й політичним рухам <g/> . Тому в ньому проникливий |
doc#63 | умовний <g/> . Література ніколи не дорівнює | життю | <g/> , — це річ загальновідома <g/> . Вона завжди обскубує |
doc#63 | ніколи не може бути до кінця адекватна | життю | <g/> . По-перше <g/> , — бо матеріял літератури — слово — не |
doc#63 | , — бо матеріял літератури — слово — не адекватне | життю | <g/> , слово не тотожне з явищем чи річчю <g/> ; по-друге <g/> , — |
doc#63 | , це не був реалізм <g/> , я — і тільки я адекватна | життю | <g/> , я і тільки я — справжній реалізм <g/> . Минає час — і її |
doc#63 | , кожний бачить <g/> , що цей реалізм — не адекватний | життю | взагалі <g/> , а сьогоднішньому тим паче <g/> . І якщо |