Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 і середнього роду м'якого типу на -ю ( <g/> « <g/> Чи є в життю кращі літа <g/> » - « <g/> Пісня <g/> » <g/> , І <g/> , 8 <g/> ) <g/> ; вживання префікса
doc#9 » — « <g/> Під мінар <g/> . » <g/> , 61 <g/> ; Грін <g/> . <g/> : Н. Вол <g/> . <g/> ; пор <g/> . « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 261 <g/> ) <g/> ; морва ( <g/> « <g/> З стиглою морвою малі
doc#9 ( <g/> « <g/> Чорні костюми аж до краваток з крепу <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 259 <g/> ) <g/> ; портьєр ( <g/> « <g/> Портьєр вріс певно у жовту
doc#9 ( <g/> « <g/> Не тямлю <g/> , як опинився я на вулиці <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; роздивляти — дивитися й бачити ( <g/> «
doc#18 робить людину людиною <g/> , націю нацією і дає зміст життю і сенс смерті <g/> . </p><p> Так умотивовується останній <g/> ,
doc#18 в тому <g/> , що рух до поставленої мети дає зміст життю <g/> , приносить стільки щастя <g/> , скільки людина може
doc#18 не туди <g/> , куди думалося <g/> , але надають змісту життю людини й нації і творять найвищі цінності —
doc#18 написав у своїх останніх творах хвалу життю <g/> , так зробив це і Франко в тетралогії « <g/> Мойсей <g/> » (
doc#19 у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p><p> Ой <g/> ,
doc#25 мусить виконати це завдання <g/> , інакше самому життю нації загрожує заглада <g/> ; і честь і слава
doc#40 « <g/> Вибухи снарядів здаються йому салютами волі й життю <g/> » ( <g/> Ян <g/> . <g/> ) <g/> . При дієслівних зв'язках лишатися <g/> ,
doc#40 в другому реченні <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Схиблений удар — і життю борця грозила велика небезпека <g/> » ( <g/> Фр <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Ще
doc#40 чорніє над водою <g/> , щось біле блукає <g/> » ( <g/> Шевч <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> B життю того чоловіка пройшла якась широка й глибока
doc#59 чину й волі <g/> » <g/> , бо він умів і уміє « <g/> не скоритись життю <g/> » <g/> . Одначе це для нього — не віра і навіяння <g/> , не
doc#59 письменство <g/> . Тому воно дає справжні програми життю й політичним рухам <g/> . Тому в ньому проникливий
doc#63 умовний <g/> . Література ніколи не дорівнює життю <g/> , — це річ загальновідома <g/> . Вона завжди обскубує
doc#63 ніколи не може бути до кінця адекватна життю <g/> . По-перше <g/> , — бо матеріял літератури — слово — не
doc#63 , — бо матеріял літератури — слово — не адекватне життю <g/> , слово не тотожне з явищем чи річчю <g/> ; по-друге <g/> , —
doc#63 , це не був реалізм <g/> , я — і тільки я адекватна життю <g/> , я і тільки я — справжній реалізм <g/> . Минає час — і її
doc#63 , кожний бачить <g/> , що цей реалізм — не адекватний життю взагалі <g/> , а сьогоднішньому тим паче <g/> . І якщо