Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> Українська абетка складається з 33 літер <g/> , що йдуть у такому порядку <g/> : Аа ( <g/> а <g/> ) <g/> , Бб ( <g/> бе <g/> ) <g/> , Вв ( <g/> ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп ( <g/> пе <g/> ) <g/> , Рр ( <g/> ер <g/> ) <g/> , Сс ( <g/> ес <g/> ) <g/> , Тт ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> В п'яти немудрих дів <g/> » <g/> ) </p><p> Своїх вершин песимізм і розчарованість життям доходять у сонеті « <g/> Anno D. MDCCLXXXVII <g/> » <g/> , де <g/> , взявши тему ілюзорних « <g/> потьомкінських палаців <g/> » <g/> , поет кидає натяки й на ілюзорність усього світу взагалі <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , сполучники що <g/> , який <g/> , чий <g/> , хто <g/> , котрий <g/> , відповідники то <g/> , той постали з займенників <g/> ; сполучники де <g/> , коли <g/> , куди <g/> , звідки <g/> , наче ( <g/> із іначе — інакше <g/> ) <g/> , відповідники там <g/> , тоді <g/> , туди <g/> , звідти <g/> , так — з прислівників <g/> ; сполучники хай <g/> , мов <g/> , хоч <g/> , буцім — з дієслів <g/> ; сполучники аж <g/> , бо <g/> , ніби <g/> , аби — з часток <g/> ; часом на сполучник з відповідником перетворюються цілі вирази <g/> , напр <g/> .
doc#8 Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через брак людей <g/> , кожна талановитіша людина мусить бути і швець <g/> , і жнець <g/> , і на дуду грець <g/> .
doc#23 На Україні <g/> , де <g/> , як показав Чижевський <g/> , клясицизм розвинувся без вищих жанрів 15 <g/> , « <g/> загальниковий <g/> » романтизм не продовжував клясицизм <g/> , а заперечував його <g/> , і то далеко рішучіше <g/> , ніж на Заході <g/> .
doc#81 Але я нікуди не приїхав <g/> , а в піднімецькому Харкові братися на облік не було де <g/> .
doc#14 ) <g/> , веде нас дорогою вечірніх верб <g/> , приводить на землю — так <g/> , землю взагалі <g/> , без концентрації <g/> , землю як сіру грудку в космосі <g/> , — і залишає <g/> , збагачених <g/> , у зеленому відблиску світанкового сонця — де <g/> ?
doc#40 — хрещатий </p><p> стелиться де <g/> ?
doc#16 Те саме з Шевченком <g/> , який мріяв про суспільство рівних людей <g/> , про суспільство-родину <g/> , де « <g/> врага не буде супостата <g/> , а буде син і буде мати <g/> , і будуть люди на землі <g/> » <g/> , — а Донцов робить з нього ненависника і мальтретанта « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , з яких Донцов хоче зробити об'єкт зневаги й глуму <g/> .
doc#81 Це спогади <g/> , вже пересіяні через сито джерел <g/> , де автор намагається бути якомога об'єктивним і точним <g/> .
doc#72 <p> У спогадах Степана Шаха є місце <g/> , де автор розповідає ( <g/> 232 <g/> ) наче про справжній подвиг <g/> , про поїздку потягом гурту львівських першокпясників <g/> .
doc#31 Справді це було не так <g/> , бо в оповіданнях <g/> , в умовах суворої цензури <g/> , було більше можливостей висловити індивідуальну думку через пейзаж <g/> , ліричний відступ <g/> , репліки дійових осіб <g/> , ніж у памфлеті <g/> , де автор — єдиний <g/> , хто має слово <g/> , і де думки мусять бути вимовлені більш-менш в лоб <g/> .
doc#50 У нас є тепер деякі книжки <g/> , де автори <g/> , не мавши що сказати <g/> , напускають яко мога більше туману <g/> , щоб бідний читач мав враження <g/> , що там бозна скільки сказано <g/> , тільки він <g/> , неоковирний <g/> , не здатен того збагнути <g/> .
doc#81 Це був разючий <g/> , революційний перехід від театру свідомо аскетичного ( <g/> arte povera <g/> ) <g/> , до всебічно розвиненого синтетичного театру <g/> , де відкинено нещодавні конструкції <g/> , газетну оголеність <g/> , де акторське тіло й голос грали тепер у супроводі малярства й музики <g/> , де все включалося в ту вищу єдність <g/> , яка й становить повний театр <g/> , багатий театр і де все виступає як засіб мистецького виявлення філософської мислі і анатомії людської пристрасти <g/> .
doc#81 Не було навіть парт <g/> , де б учні сідали вдвох за партою <g/> .
doc#40 А особливо це стосується до України <g/> , де безнастанні зміни влади <g/> , надто чужої <g/> , раз-у-раз спричиняли або й силоміць запроваджували ґрунтовні зміни всіх відповідних назв <g/> . </p>
doc#80 Паралеля особливо виразна в « <g/> Помсті <g/> » <g/> , де безпосередньо поставлено тему неповоротців на батьківщину — після кримського походу кошового Сірка — і їх цілковитого знищення <g/> .
doc#26 <p> Потрібне нове <g/> , чесне видання « <g/> Шевченківського словника <g/> » <g/> , у якому Шевченко не був би препарований безжалісно <g/> , де розуміння історії пласке <g/> , як херсонський степ <g/> , і де бракує багатьох потрібних гасел <g/> , приміром <g/> , Павла Зайцева ( <g/> якого згадує Шаґінян у своїй у Москві виданій книзі про Шевченка <g/> ) <g/> , Івана Брика <g/> , автора найкращої монографії про Яна Гуса <g/> , і т. д. і т. п. <g/> , не кажучи вже про всіх еміграційних шевченкознавців <g/> , — лише кілька навмання взятих прикладів <g/> . </p>
doc#40 Перші з цих конструкцій мають забарвлення народномовної архаїчности <g/> ; другі — льокальні <g/> , характеристичні для теренів <g/> , де був довгий стик з польською мовою <g/> . </p>
doc#81 Там <g/> , де була бриµадна праця <g/> , ми належали до тієї самої бриµади <g/> , ми разом готувалися до іспитів <g/> . </p>