Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> Українська абетка складається з 33 літер <g/> , що йдуть у такому порядку <g/> : Аа ( <g/> а <g/> ) <g/> , Бб ( <g/> бе <g/> ) <g/> , Вв ( <g/> ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп ( <g/> пе <g/> ) <g/> , Рр ( <g/> ер <g/> ) <g/> , Сс ( <g/> ес <g/> ) <g/> , Тт ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха
doc#29 Але боронили « <g/> своїх <g/> » із запалом <g/> , із пристрастю такими <g/> , ніби вони ніколи не жили на селі <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , театру не бачили <g/> . </p>
doc#30 <p> Тож і хочу нагадати про своє існування <g/> , зокрема після тих серійних ляпасів <g/> , що ним я мав улягти — і де <g/> ?
doc#50 У нас є тепер деякі книжки <g/> , де автори <g/> , не мавши що сказати <g/> , напускають яко мога більше туману <g/> , щоб бідний читач мав враження <g/> , що там бозна скільки сказано <g/> , тільки він <g/> , неоковирний <g/> , не здатен того збагнути <g/> .
doc#63 <p> 1922 року <g/> , коли символізм уже віджив себе й почувалася туга за новим <g/> , але ще не усвідомлено <g/> , яке ж мало бути це нове <g/> , Василь Бобинський писав у журналі <g/> , що саме репрезентував ці шукання нового <g/> , — у журналі « <g/> Митуса <g/> » <g/> : </p><p> « <g/> І майже всі вони ( <g/> може неясно ще <g/> ) відчувають ту правду <g/> , що шляхи <g/> , чи хоч би тільки стежки <g/> , якими їм іти <g/> , повинні звертатися туди <g/> , де б'ється криштальне джерело генія нашого люду <g/> .
doc#59 <p> Автор малої міри напевне змусив би Ірина проголосити перед своїм відходом монолог <g/> , де були б висвітлені « <g/> основи його світогляду <g/> » <g/> .
doc#73 Особливо виразно це виявилося на конкурсі <g/> , організованому « <g/> Українським видавництвом <g/> » наприкінці 1943 року <g/> , де були нагороджені або відзначені прозові твори Тодося Осьмачки ( <g/> « <g/> Старший боярин <g/> » <g/> ) <g/> , Івана Багряного ( <g/> « <g/> Тигролови <g/> » <g/> ) <g/> , Уласа Самчука ( <g/> « <g/> Юність Василя Шеремети <g/> » <g/> ) <g/> , Гліба Східного і О. Павлова-Білозерського <g/> .
doc#0 <p> Рішення Н. — де бути у війні та як не бути — може <g/> , не було б таке виразне <g/> , як воно стало 1941 року <g/> , якби іншою була хронологія його народження <g/> .
doc#20 Я любив брошурки Лавріненка про Тичину <g/> , про Чумака <g/> , про Блакитного-Еллана <g/> , ми обоє знали <g/> , де в літературі — література <g/> , а де коньюнктурне шумовиння <g/> .
doc#57 хай він мені дарує <g/> , — « <g/> фолкльору <g/> » <g/> , де в поєднанні трьох ідеться не про поверхові аспекти <g/> , а про сутності і де провідним чинником у поєднанні є саме творча культура <g/> , себто інновація <g/> , себто сучасність <g/> , себто те <g/> , що в короткому нарисі принципів своїх мистецьких шукань він назвав вписаністю своїх споруд у географічний <g/> , північноамериканський <g/> , і часовий — друга половина 20 сторіччя — контекст <g/> . </p>
doc#47 <p> Сьогодні <g/> , коли виявлено чимало з її писань <g/> , не включених до тризбірки <g/> , і — більше й важливіше — ми знаємо тепер її твори пізніших років — зовсім готову до друку її четверту збірку « <g/> Туга <g/> » <g/> , збірки дитячих поезій <g/> : « <g/> Бедрик <g/> » ( <g/> 1956 <g/> ) <g/> , « <g/> Ягілку <g/> » ( <g/> 1971 <g/> , посмертно <g/> ) і досі не видане « <g/> Чар-зілля <g/> » <g/> , нарешті <g/> , цілу групу її статтів <g/> , ці писання не тільки доповнюють « <g/> Княжу емаль <g/> » <g/> , показуючи дальший розвиток поетки <g/> , вони де в чому змушують по-новому подивитися на попередню тризбірку <g/> , на образ <g/> , викарбуваний Маланюком <g/> .
doc#38 <p> ПОПЕРЕДНИКИ І « <g/> ПОПЕРЕДНИКИ <g/> » </p><p> Віктор Петров у своїх « <g/> Провідних етапах сучасного шевченкознавства <g/> » ( <g/> Авґсбурґ <g/> , 1946 <g/> ) показав <g/> , що радянське шевченкознавство — я маю на увазі офіційне радянське шевченкознавство — тільки де в чому змінило фразеологію <g/> , а в суті речі вірно продовжує народницьке шевченкознавство <g/> .
doc#26 <p> Ці ідеї вступного розділу знаходять своє продовження <g/> , а де в чому й перевтілення в кінцевій « <g/> Передмові <g/> » <g/> , замикаючи головний текст поеми в програмове кільце <g/> .
doc#51 Л.Булаховського <g/> , який де в чому переглянув підхід Синявського <g/> , а де в чому деталізував його <g/> , але ледве чи перевершив <g/> .
doc#103 Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> .
doc#77 Де вам до того <g/> !
doc#64 Де ви <g/> , аборигени <g/> ?
doc#23 Його вірш починається констатацією <g/> , що думи покинули поета <g/> , його муза відлетіла від нього <g/> : </p><p> Думи мої <g/> , думи мої <g/> , </p><p> Де ви подівались <g/> , </p><p> Нащо мене покинули <g/> , </p><p> Чому одцурались <g/> ? </p>
doc#81 Прийде самовпевнений вісімнадцятилітній молодик <g/> , що все знає і понад усім озирає світ <g/> , і напише про них статтю або дисертацію <g/> , де викриє ницість і забріханість автора <g/> , доведе <g/> , що його щирість — поза <g/> , а поза — щирість <g/> .
doc#65 ( <g/> Усі ці імена згадані в передмові <g/> , але не на титульній сторінці <g/> , де виступає лише “ <g/> Академія Наук УРСР <g/> , Інститут мовознавства <g/> ” <g/> ) <g/> .