Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 Особливу увагу приділено порівняно недавній мініреволюції в синтаксі українського числівника — появі конструкцій типу двоє речень і витісненню старіших конструкцій типу два речення <g/> .
doc#11 <p> В Андруховичевій Венеції ( <g/> а світ його роману — це Венеція <g/> ) є <g/> , коли можна так сказати <g/> , два типи сплеску води <g/> .
doc#12 Літери щ і ї завжди позначають два звуки <g/> : шч і йі <g/> .
doc#13 Шукати аналогій у власному емігрантському житті дійшлому критикові буде важко <g/> , бож у Криму не було ані власних будиночків на два поверхи <g/> , ані автомобілів <g/> , ані акваріюмів з золотими рибками <g/> …
doc#15 Еще шаг <g/> , два <g/> , вот стена <g/> .
doc#20 Два підписи і кругла печатка з непривітним німецьким орлом <g/> . </p>
doc#22 Він показав у творі два ляйтмотиви і їх змагання <g/> : мотив гір <g/> , де зросла Фатьма <g/> , — мотив підступного моря <g/> , що оточує село <g/> , куди віддано Фатьму <g/> , моря <g/> , що кінець-кінцем тріумфує <g/> , поглинаючи трупи Фатьми і скривавленого Алі <g/> .
doc#32 <p> Щасливо для Академії кадри її засновників складалися не тільки з людей <g/> , що два десятки років мусіли прожити в радянщині <g/> .
doc#52 В Екбастузі <g/> , довідуємося <g/> , їх була половина ( <g/> с. 133 <g/> ) <g/> , табір ділиться на два <g/> , і в одній половині лишаються « <g/> тільки щирі українці <g/> » ( <g/> с. 265 <g/> ) <g/> .
doc#54 <p> Згадать два роки тому <g/> : </p><p> вітрами дикими гуло <g/> , </p><p> пісками чорними мело </p><p> на місці цього дому <g/> . </p>
doc#58 Що ж <g/> , відтоді минуло понад два десятки років <g/> .
doc#62 Уже 1984 року вийшли перші два томи цієї серії <g/> .
doc#63 Лишилися два стилі <g/> .
doc#66 Можна було б розвинути замість мотиву жертвенности мотив вольовости <g/> : два типи волі <g/> : Месія <g/> , що приносить себе в жертву <g/> , бо так треба — і Міріям <g/> , що приносить себе в жертву <g/> , бо інакше не може <g/> .
doc#67 <p> Я дозволю собі прочитати два вірші <g/> , очевидно <g/> , не претендуючи на артистичне виконання <g/> .
doc#69 Два роки я провів у малому університетському містечку в Швеції <g/> , майже не виходячи з ( <g/> першорядної і не потерпілої від жадних вилучень <g/> ) бібліотеки <g/> .
doc#70 Два роки я провів у малому університетському містечку Швеції <g/> , майже не виходячи з бібліотеки <g/> , першорядної й не потерпілої від жодних вилучень <g/> .
doc#73 Таким став « <g/> Український засів <g/> » ( <g/> ч. 1—3 в Харкові <g/> , останнє з них спалене німцями при відступі <g/> , збереглося один чи два примірники <g/> ; ч. 4 — в Єлисаветі <g/> ) <g/> .
doc#82 Бо сьогодні можемо вже говорити про два українські ми — одне на Україні <g/> , друге поза її кордонами <g/> , на Захід ( <g/> умовно включаючи й Австралію <g/> , хоч географічно це ніякий не Захід <g/> ) <g/> .
doc#87 Вирок м'ятежному третьому Харкову вивершують два акти <g/> : голосно-прилюдне перенесення столиці до Києва і — тихцем <g/> , непомітно <g/> , вночі — зрівняння з землею могил Блакитного <g/> , Скрипника <g/> , Хвильового <g/> .