Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 Рис цих в дійсності було більше <g/> , але кінець-кінцем для Михальчука важливішу ролю грало не це <g/> , і в одному-двох місцях він навіть <g/> , правда <g/> , між іншим уживає терміну “ <g/> праруська мова <g/> ” ( <g/> 8 <g/> , 137 <g/> ) <g/> , хоч поза тим він підкреслює не раз споконвічний поділ східньослов'янської мовної одиниці на південну й північну групи ( <g/> 2 <g/> , 46 <g/> , 71 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Ганцов спершу просто додає до них четверту групу ( <g/> 4 <g/> , 11 <g/> ) <g/> ; далі він виступає з твердженням про 5 груп <g/> , уважаючи <g/> , очевидно <g/> , білоруську мову теж за первісну <g/> : “ <g/> Отже <g/> , попри все <g/> , ми мусимо розрізняти на східнослов'янському грунті принаймні п'ять первісних говіркових груп <g/> , а саме <g/> : північноросійську <g/> , південноросійську <g/> , білоруську <g/> , північносхідну українську <g/> , або поліську <g/> , і південно-західну українську <g/> ” ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 216 <g/> ) <g/> .
doc#10 Тим то Ганцов спромігся дати загальну картину північно-українських говірок <g/> , обґрунтувавши їх поділ на три групи — східну — лівобережну <g/> , посередню ( <g/> від Дніпра до Горині <g/> ) і західну ( <g/> на захід від Горині <g/> ) і відкинувши виділення Підляшшя в окрему групу ( <g/> 5 <g/> , 128 <g/> ; 12 <g/> , II <g/> , 231 <g/> ) <g/> .
doc#10 Ганцов висловлює як припущення думку про те <g/> , що основу південно-східніх говірок творила південна частина південнозахідньої групи ( <g/> 5 <g/> , 122 <g/> ) <g/> .
doc#9 РУП мала у Львові досить численну закордонну групу ( <g/> Д. Антонович <g/> , О. Скоропис <g/> , Євг <g/> .
doc#40 Можна думати <g/> , що ці іменники згодом перейдуть до групи слів <g/> , що в множині переносять наголос на закінчення <g/> , як це вже сталося з багатьма тими <g/> , що давніше належали до цієї групи ( <g/> напр <g/> .
doc#40 <p> ножа <g/> , — як іменник твердої групи ( <g/> пор <g/> .
doc#40 стіл — стола <g/> ) <g/> , але давальний ножеві <g/> , — як іменник м'якої групи ( <g/> пор <g/> .
doc#40 Коли <g/> , ж наголос на наростку ( <g/> витяга́ти <g/> , вибіга́ти <g/> , виліта́ти <g/> , виїзди́ти <g/> , виганя́ти <g/> ) або на корені ( <g/> решта дієслів цієї групи <g/> ) <g/> , то вид лишається недоконаний ( <g/> Пор <g/> .
doc#73 Так уконституйовано групу членів-засновників МУРу в такому складі ( <g/> крім членів ініціятивної групи <g/> ) <g/> : Олесь Бабій <g/> , Василь Барка <g/> , Олекса Варавва <g/> , Олекса Веретенченко <g/> , Катря Гриневичева <g/> , Остап Грицай <g/> , Докія Гуменна <g/> , Федір Дудко <g/> , Юрій Клен <g/> , Людмила Коваленко <g/> , Вадим Лесич <g/> , Леонид Лиман <g/> , Наталя Лівицька-Холодна <g/> , Оксана Лятуринська <g/> , Євген Маланюк <g/> , Михайло Орест <g/> , Тодось Осьмачка <g/> , Софія Парфанович <g/> , Борис Подоляк <g/> , Володимир Порський <g/> , Степан Риндик <g/> , Улас Самчук <g/> , Яр Славутич <g/> , Володимир Шаян і Микола Шлемкевич <g/> . </p>
doc#25 ) і постали із схрещення обох первісних типів говірок <g/> : “ <g/> переважно з волинсько-подільських ( <g/> південно-західньої групи <g/> ) в зв'язку з елементами полянсько-сіверянськими ( <g/> північно-східньої групи <g/> ) ” ( <g/> 2 <g/> , 46-47 <g/> ) <g/> .
doc#40 Одначе після наростка -ець вони мають переважно закінчення -е ( <g/> як у твердій групі <g/> ) з переходом ц в ч <g/> , напр <g/> .
doc#81 Тільки вже геть пізніше <g/> , в Америці <g/> , зі спогадів тогочасних діячів я довідався <g/> , що росіяни ( <g/> російська дворянська група <g/> ) намагалися захопити пост бурµомістра в свої руки <g/> .
doc#25 ) і постали із схрещення обох первісних типів говірок <g/> : “ <g/> переважно з волинсько-подільських ( <g/> південно-західньої групи <g/> ) в зв'язку з елементами полянсько-сіверянськими ( <g/> північно-східньої групи <g/> ) ” ( <g/> 2 <g/> , 46-47 <g/> ) <g/> .
doc#12 <p> 6. Прикметники твердої групи мають у називному відмінку однини закінчення -ий ( <g/> відповідно до закінчення -а в жіночому роді <g/> ) <g/> , а прикметники м'якої групи <g/> , -їй ( <g/> відповідно до закінчення -я в жіночому роді <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> В світлі всього сказаного видно <g/> , що іменники 1-ої відміни кінець-кінцем поділяються на дев'ять типів <g/> : три групи <g/> , а в </p><p> межах кожної групи — три родові підло діли <g/> , сильно затушковані в множині <g/> , але цілком виразні в однині <g/> .
doc#4 А також те <g/> , що вірші подаються не в тематичних групах <g/> , а за простою хронологією <g/> .
doc#12 <p> 5. В називному відмінку множини закінчення -и мають іменники твердої групи <g/> , а закінчення -і іменники мішаної й м'якої групи чоловічого й жіночого роду <g/> , напр <g/> .
doc#10 Ганцов спершу просто додає до них четверту групу ( <g/> 4 <g/> , 11 <g/> ) <g/> ; далі він виступає з твердженням про 5 груп <g/> , уважаючи <g/> , очевидно <g/> , білоруську мову теж за первісну <g/> : “ <g/> Отже <g/> , попри все <g/> , ми мусимо розрізняти на східнослов'янському грунті принаймні п'ять первісних говіркових груп <g/> , а саме <g/> : північноросійську <g/> , південноросійську <g/> , білоруську <g/> , північносхідну українську <g/> , або поліську <g/> , і південно-західну українську <g/> ” ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 216 <g/> ) <g/> .
doc#40 Такими приголосними є шелесні ж <g/> , ч <g/> , ш ( <g/> щ <g/> ) <g/> : ще до XV сторіччя вони були м'які <g/> ; стверднувши <g/> , вони наблизилися до твердої групи <g/> , але частину закінчень зберегли з м'якої групи <g/> , до якої давніше належали <g/> .