Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 він — незвичайний <g/> , саме в своїй пересічності <g/> » <g/> ?
doc#81 Він стріляв у свою жінку <g/> , завтра він може стріляти в когось іншого <g/> ! </p>
doc#45 Він не міг не помічати <g/> , як ширилося збайдужіння до українських і справ <g/> , як вони занепадали <g/> .
doc#48 Він же один з творців системи <g/> , системи чорної ночі <g/> . </p>
doc#92 Він знайшов <g/> , роблячи добру міну при поганій грі <g/> , два <g/> .
doc#79 Він хрипить і душиться <g/> » <g/> .
doc#22 ( <g/> Він може виявлятися і в льокаїв <g/> .
doc#81 ( <g/> Він не знав про мої перешкоди неакадемічного характеру <g/> ) <g/> .
doc#81 ( <g/> Він тоді упорядковував колективну історію української літератури і замовив мені супровідну статтю про зміни мови літератури <g/> ) <g/> .
doc#32 ( <g/> Він не належав до табору-Юпітера <g/> ) <g/> .
doc#29 ( <g/> Він перед тим привозив її показувати в Харкові <g/> , так ми її знали <g/> .
doc#52 ( <g/> Він може важити багато в інших контекстах <g/> .
doc#80 <p> Зрештою Домонтович сам називає свого вчителя <g/> , і не тільки в автобіографії <g/> , де каже про те <g/> , іцо він перекладав де-Ренье <g/> , а й безпосередньо в « <g/> Дівчині з ведмедиком <g/> » ( <g/> він взагалі часто називав свої джерела й зразки <g/> ) <g/> , супроводжуючи визнання характеристичними домонтовичівсько-де-реньєвськими епітетами <g/> : « <g/> На долішній поличці поставлено українське йшло <g/> , що одлива райдужним блиском <g/> .
doc#81 Моє гріхопадіння сталося — не з мого погляду <g/> , я готовий був боронити мого найкращого приятеля беззастережно ( <g/> він працював у цей час у Полтаві <g/> , в педагогічному інституті <g/> , а поштою ми тоді перестали користатися <g/> ) <g/> , — а з погляду « <g/> товариша <g/> » Галицького — коли зайшла мова про Лева Юхимовича Догадька <g/> .
doc#52 ) Російська громадська думка <g/> , російська преса <g/> , один з головних адресатів статті <g/> , до кого можна б застосувати mutatis mutandis слова Блока ( <g/> він писав це як звертання Росії до Европи <g/> , пробую переадресувати це до Росії <g/> ) <g/> , — </p><p> Вот срок настал <g/> .
doc#8 Голова сесії <g/> , один з відомих наших мовознавців <g/> , пояснив після доповіді <g/> , що припущення Петрова є фантастичні <g/> , бо ( <g/> він так і сказав <g/> : « <g/> бо <g/> » <g/> ) Ян Розвадовський пояснив назви річок так і так <g/> .
doc#84 Мій друг-неоклясик ( <g/> він живе разом зі мною на острові <g/> ) закінчував нову редакцію свого старого оповідання <g/> , доводячи його до найбільшої вивершености <g/> .
doc#81 Як приклад постійно наводилося <g/> , що от <g/> , мовляв <g/> , в околицях Харкова росте багато журавлини ( <g/> він називав її зрозійська клюквою <g/> ) <g/> , вона дуже корисна <g/> , а ніхто її не збирає й не використовує <g/> , а якби краєзнавство було в пошані <g/> , то так не було б. Лекції його були безсистемні <g/> , а часто й беззмістовні <g/> , етнографії ми від нього не навчилися ані на копійку <g/> , але що лишило сильне враження — це був його будиночок на Лермонтовській вулиці <g/> , де місто кінчалося й починалися поля <g/> .
doc#92 . </p><p> Про те <g/> , що Білодід буде на конгресі <g/> , я наперед не знав ( <g/> він був малоймовірний учасник <g/> , не мав він ані праць із загального мовознавства <g/> , ані не
doc#37 Для Самчука це була велика література <g/> , під якою <g/> , мабуть <g/> , він розумів писання романів типу « <g/> Войны и мира <g/> » або й ( <g/> він не гребував і цим <g/> ) « <g/> Gone with the Wind <g/> » <g/> .