Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#53 <p> Буквар складається <g/> , після цифр від 1 до 100 <g/> , з абетки — тільки голосні — а далі із словесного матеріялу <g/> .
doc#81 високих школах російську мову <g/> ; Микола Перегінець був автором статтів на теми української синтакси <g/> , зокрема мені подобалася його стаття про порядок слів <g/> , вміщена в « <g/> Підвищеному курсі української мови <g/> » <g/> , що вийшов 1931 р. під редакцією Булаховського <g/> ; взорована на працях німецького фослеріянця Ойµена Лерха <g/> , в українських обставинах ізоляції від Заходу <g/> , вона здавалася справжнім об'явленням <g/> ; Микола Федорович був з Галичини <g/> ; Володимир Державин писав про Шевченків « <g/> Щоденник <g/> » <g/> , йому належали статті й короткі нотатки про нові появи західніх літератур у перших річниках « <g/> Критики <g/> » <g/> , компілятивні і неймовірної кількости <g/> ; десь від 1930 року « <g/> Критика <g/> » припинила їх друкувати <g/> ; Володимира Цебенка я знав з його статті про мову поезій Майка Йогансена <g/> .
doc#69 <p> Усі правописи <g/> , починаючи від 1933 року <g/> , відкинули цю настанову <g/> , але і вони теж ігнорували живомовні процеси <g/> , намагаючися тепер за всяку ціну наближати українську мову до російської <g/> .
doc#69 Так було від 1967 до серпня 1975. Відтоді журнал став органом того ж <g/> , але вже відділення <g/> .
doc#1 У вірші « <g/> Бували войни й військовії свари <g/> » від 26 листопада 1860 р. він мовби вступає у відкриту полеміку із самим собою минулорічним <g/> , пишучи <g/> , що зміна соціяльного устрою прийде і без сокири <g/> : </p><p> І без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p><p> Козак безверхий упаде <g/> . </p>
doc#19 Композиційно « <g/> Старе гніздо і молоді птахи <g/> » стоїть далеко вище від досить безпорадних щодо цього повістей Нечуя- Левицького і від « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> . </p>
doc#26 Творчі одиниці завжди відриваються від « <g/> народу <g/> » <g/> , « <g/> народ <g/> » приймає їх пізніше — якщо приймає взагалі <g/> .
doc#33 В українській літературі в цьому сенсі його попередником були міські новелі Коцюбинського <g/> , починаючи від « <g/> Цвіту яблуні <g/> » <g/> .
doc#40 , у романі Уласа Самчука <g/> , звідки взято наш перший приклад <g/> , оповідь ведеться від автора <g/> , отже <g/> , займенника я він мусив би вживати <g/> , тільки кажучи про себе <g/> .
doc#81 ( <g/> Скільки пригадую <g/> , в університеті не було нагород від адміністрації <g/> , як практикувалося в УКІЖі <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 <p> Це й стало порятунком від Амвросіївки <g/> .
doc#92 Я шкодував <g/> , бо втомився від багаторічних мандрів і прагнув сталости і осідлости <g/> .
doc#13 Цілком імовірно <g/> , що він прийшов до байронічної будови своєї « <g/> Чорної Долини <g/> » шляхами інтуїції від Байрона <g/> , а не шляхами філологічних досліджень <g/> .
doc#42 Він безумовніший від Байрона <g/> : Байрон віддав майно й життя для визволення далекої Греції <g/> , він знаходив інколи розраду в лагоді природи <g/> , тоді як Осьмачка не тільки намагається тихо пройти повз людей <g/> , бо вони « <g/> всі заздрі й подібні до чуйних хортів <g/> » <g/> , але навіть шум гілля він спроможний прийняти тільки при умові <g/> , що воно « <g/> щось про мене шумить надо мною <g/> » <g/> . </p>
doc#81 <p> Мене застерігано від балерин <g/> : </p><p> — У них усе тіло таке тверде <g/> , що жіночість зовсім утрачено <g/> . </p>
doc#23 Можна думати <g/> , що це мав на думні Шам- рай <g/> , коли він характеризував місце Петренка в розвитку української поезії <g/> : « <g/> Невеличка його літературна продукція цікава для нас тим <g/> , що він чи не перший з харківських поетів перейшов від балядних і пісенних форм до рефлективної <g/> , психологічної лірики <g/> , що так розвинулась у романтичних традиціях інших літератур у зв'язку з байронівською традицією <g/> .
doc#81 Утримання від батька давно вже не було <g/> .
doc#75 Тоді в кущах щось забіліє <g/> , тихо плесне водою <g/> , і плигнуть далеко від берега зелені жаби <g/> .
doc#81 Тут варт тільки сказати <g/> , що хоча розумово я знав <g/> , що кожного разу втікачі можуть потрапити до радянських рук <g/> , що ніхто не забезпечений від бомб <g/> , але я не переживав цього надто глибоко <g/> , бож я був центром світу <g/> , світ був незмінний і я був незмінний <g/> , і мені нічого не могло статися такого <g/> , що могло б припинити моє буття <g/> .
doc#50 Є — і це куди важливіше — залізна впертість і відмова від будь-яких компромісів <g/> , рішучість ні за яких обставин не стати підлим боягузом і не заплакати іза зниклим щастям <g/> .