Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> !
doc#40 Інші іменникові займенники — він <g/> , хто <g/> , що мають закінчення <g/> , більш або менш подібні до закінчень прикметника <g/> , ( <g/> родовий — його <g/> ) <g/> , їі <g/> ) <g/> , кого <g/> , чого <g/> ; давальний і місцевий йому <g/> , ій <g/> , кому <g/> , чому <g/> ; знахідний його <g/> , її <g/> , кого <g/> , що <g/> ; орудний ним <g/> , нею <g/> , кил <g/> , чим <g/> ; в множині вони — їх — їм — ними — них <g/> ) <g/> , але і тут <g/> , як бачимо <g/> , відмінювання зв'язане з суплетивністю основ <g/> . </p>
doc#89 І непослідовно <g/> : чому народ <g/> , що вибрав 239 <g/> , що проголосував за референдум <g/> , має рацію ( <g/> не критика це його <g/> , бо він голосував « <g/> збуджений окраденим <g/> » <g/> ) <g/> , а той самий народ <g/> , що голосує за сучасного « <g/> милорда глупого <g/> » ( <g/> « <g/> порно <g/> , бездумний детектив <g/> , розважальницький масовізм <g/> » <g/> ) <g/> , заслуговує на зневагу й заперечення <g/> ? </p>
doc#28 Правда <g/> , більшість його поезій закута в чіткі силябо-тонічні розміри і в правильні <g/> , переважно чотирирядкові строфи <g/> ; але нахилу до завершених у своїй пластичній симетрії форм ( <g/> сонет <g/> , октава <g/> , дистихи <g/> ) ми в нього зовсім не помітимо <g/> ; а що ця накинута ним на себе форма віршів заважала йому <g/> , видно з його спроб писати такими типовими для російського символізму « <g/> дольниками <g/> » ( <g/> « <g/> Розлютувався лютий надаремне <g/> » <g/> , « <g/> Ой <g/> , колом сонце догори <g/> » <g/> , « <g/> На побережжі <g/> » <g/> ) і навіть верлібром ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#59 Оповідач <g/> , Вадим Васильович <g/> , що ненавидить Ірина і захоплюється ним <g/> , думає <g/> , що Ірин — передусім « <g/> калькулятор і психолог <g/> » <g/> .
doc#52 <p> Воно <g/> , країна за порогами <g/> , буває двох типів і відкривається зорові тоді <g/> , коли перейдено наявні пороги <g/> , і тільки тоді <g/> .
doc#92 У попередньому уступі вже була згадка про Білодіда <g/> , і це саме зустріч із ним <g/> , що заслуговує тут на невеличке місце <g/> .
doc#81 Що йому <g/> , як я потім довідався <g/> , цілком удалося <g/> .
doc#14 Бо коли вірити поетові <g/> , що вічність це хвилина і хвилина — це вічність <g/> , то будьмо послідовні і скажім за нього <g/> , але вірмо <g/> , що з ним <g/> , і те <g/> , що людина — це історія <g/> , а історія — це людина <g/> , а можна б піти й ще далі <g/> , і сказати <g/> , що взагалі нема Історії з великої літери <g/> , що відкривається тільки полководцям душ чи строф <g/> .
doc#81 Але до літератури його впроваджував не я. Він надсилав свої перші оповідання Петрові Панчу <g/> , листувався з ним <g/> , і ще перед війною деякі з них були друковані в журналах <g/> . </p>
doc#81 Робилося це під великим секретом <g/> , і треба було мати « <g/> свого <g/> » кравця <g/> , щоб він вам довіряв <g/> , а ви йому <g/> .
doc#89 Він певний <g/> , що знає <g/> , що таке « <g/> високе мистецтво <g/> » <g/> , і твердо тримається його й боронить його <g/> .
doc#102 Я вважаю що нікому прикрого не робив і не бачу підстав сповідатись йому <g/> . </p>
doc#81 Він хотів побувати на Красній площі і запропонував нам піти з ним <g/> .
doc#45 Чи його вдалося б виконати і чи Потебня був би здатний та охочий за це взятися <g/> , якби смерть не настигла його 1891 р. <g/> , порівнюючи рано <g/> , —ми не знаємо й ніколи не знатимемо <g/> . </p>
doc#81 Ні <g/> , я мав ще дістати звання доцента — воно йшло разом з кандидатством <g/> , тільки забирало трохи більше часу <g/> , бо затверджувалося в Москві ( <g/> я дістав його 23 листопада 1939 року <g/> ) <g/> , але далі йти я не хотів <g/> .
doc#19 Таке словотворення йде в Мови спільними шляхами з Грабовським ( <g/> згадаймо хоч би його <g/> : </p><p> З усіх усюд берімо здатки <g/> , </p><p> А не зачервлюймо в багні <g/> : </p><p> Меткої жизности нестатки — </p><p> Умови гибелі справжні <g/> ) <g/> , </p><p> зі Старицьким <g/> , чиї неологізми <g/> , як відомо <g/> , мали особливо широкий розголос у тогочасній критиці <g/> .
doc#97 Автор називає його « <g/> трудовой орден <g/> » <g/> ) <g/> , Бутакова обрано до Географічного товариства <g/> .
doc#40 Але можна говорити про існування одного основного типу речення <g/> , який видається реченням як таким <g/> , і про те <g/> , що всі інші типи речень сприймаються на фоні цього основного типу як різновиди його або як певні відхилення від нього <g/> . </p>
doc#79 Але ця трагедія не вислід його активної діяльности <g/> , вона відома наперед <g/> , Малахій іде їй назустріч тільки тому <g/> , що він фантаст і обмежена людина <g/> .