Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 Але тут і тепер — цур йому <g/> !
doc#13 <p> Спершу він — ніби за Ґумільовим <g/> : </p><p> Храм твій <g/> , Господи <g/> , на небесах <g/> , </p><p> Та житло твоє — і земля <g/> , </p><p> Розквітають липи в лісах <g/> , </p><p> І на липі — спів солов'я. </p><p> Сходить сонце над селом — осанна йому <g/> !
doc#9 « <g/> Вкраїнську мову йому " <g/> дала <g/> " рідна його Зве- нигородщина <g/> …
doc#16 Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> !
doc#62 Саме йому ( <g/> не Празі <g/> ) присвячений той том академічних " <g/> Джерел <g/> " <g/> , що тепер його дістає читач <g/> .
doc#9 Тільки тоді <g/> , коли розвиток української літературної мови буде йти органічно <g/> , коли історичні обставини сприятимуть йому <g/> , « <g/> коли всіх українських людей буде притягати одна спільна столиця має статичністю і силою державної української влади <g/> , і коли вони будуть туди привозити свої провінціяльні культурні окремішності <g/> , плекані в поодиноких краях <g/> , а звідтам вивозити знайомість українських людей інших провінціяльних культур — може наступити взаємне пізнання українців <g/> , без якого всі " <g/> соборності <g/> " будуть лише порожнім звуком <g/> »lxvii <g/> , і не тільки єдина <g/> , а й одноманітна літературна мова запанує у всій Україні <g/> , розвинувшися на основі всіх головних українських діялектів <g/> , але насамперед на основі схрещення двох вирішальних <g/> : центрального подніпровського — як бази і
doc#15 Минуле позначається і в мові на сучасному <g/> , і сучасне розвивається не тільки над минулим і всупереч йому <g/> , а і з нього <g/> .
doc#81 Може <g/> , я таки сподобався йому <g/> , або він вирішив <g/> , що випадок не вартий того <g/> , щоб заводитися з Квартірамтом <g/> .
doc#81 Не знаю <g/> , чи вік дозволив це йому <g/> , але я кажу про психологічний тип <g/> .
doc#59 І хай її відхід трохи надто ефектовний <g/> , — ми віримо йому <g/> , бо він підготований усім попереднім <g/> .
doc#81 Його прізвище було чи не Ларчанка <g/> , але сказане тут — не в осуд йому <g/> , бо тоді всі боялися зв'язків з іншими <g/> , а як же він міг знати <g/> , що завтра мене не заарештують <g/> , і я не зізнаюся <g/> , що їздив до Білоруси <g/> , щоб зорганізувати там терористичну організацію <g/> , або що я не був провокатором з НКВД <g/> ? </p>
doc#97 — а радше <g/> : Нелегко йому <g/> , бідному <g/> , доводилося <g/> . </p>
doc#42 І з сонцем у поета нема спільної мови <g/> , і він не без радости відчаю передчуває той <g/> , здається йому <g/> , вже близький день <g/> : </p><p> перед останнім світовим « <g/> прощай <g/> » <g/> , </p><p> коли безокі <g/> , безперервні ночі </p><p> затоплять сонце <g/> , Відень і Дунай <g/> . </p>
doc#28 Правда <g/> , більшість його поезій закута в чіткі силябо-тонічні розміри і в правильні <g/> , переважно чотирирядкові строфи <g/> ; але нахилу до завершених у своїй пластичній симетрії форм ( <g/> сонет <g/> , октава <g/> , дистихи <g/> ) ми в нього зовсім не помітимо <g/> ; а що ця накинута ним на себе форма віршів заважала йому <g/> , видно з його спроб писати такими типовими для російського символізму « <g/> дольниками <g/> » ( <g/> « <g/> Розлютувався лютий надаремне <g/> » <g/> , « <g/> Ой <g/> , колом сонце догори <g/> » <g/> , « <g/> На побережжі <g/> » <g/> ) і навіть верлібром ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#66 Театр своїми засобами <g/> , традиційними <g/> , притаманними йому <g/> , виставляє « <g/> тривожні <g/> » <g/> , мовляв Зеров <g/> , твори геніяльної поетки <g/> .
doc#16 Не свою теорію і практику він будував на українських традиціях <g/> , а з українських традицій він намагався висмикнути ті шматочки й клаптики <g/> , які <g/> , здавалося йому <g/> , зміцнювали захитану будову його поглядів і висновків <g/> .
doc#27 Правду кажучи <g/> , його виступи проти українців ( <g/> де йому не треба було боятися цензурного чи поліційного нагляду і які йому <g/> , зрештою <g/> , більше боліли <g/> ) далеко гостріші <g/> .
doc#89 Лишім кожного письменника вибирати те <g/> , що йому <g/> , кажучи словом Сковороди <g/> , сродне <g/> .
doc#81 Було йому <g/> , коли розкрито його злочинну антирадянську діяльність <g/> , десь 66 років <g/> . </p>
doc#92 виступив Роман Якобсон ( <g/> який дякував мені після засідання за мій виступ <g/> , без якого йому <g/> , колишньому емігрантові <g/> , або неповоротцеві <g/> , було б важко виступати <g/> ) <g/> . Він приєднався