Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вона була заборонена для місцевих <g/> .
doc#2 Чи думала вона <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ?
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Остання жертва <g/> » <g/> ) </p><p> Бо тепер вона знає <g/> , що сьогодні інший світ <g/> , інша доба <g/> : « <g/> Це інший світ <g/> …
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 Словенська літературна мова <g/> , яка багато дечого увібрала від Горенських діялектів з околиці Любляни <g/> , є все-таки дводіялектною <g/> , тому що вона не відкинула традиції літературної мови XVI століття <g/> , яка розвинулась на базі Доленських діялектівlxiii <g/> .
doc#10 Так само обережно пропагує вона паратаксу в складному реченні ( <g/> 5 <g/> , 101 <g/> ) <g/> , на відміну від пізнішого захоплення нею в Смеречинського <g/> ; обережно ставиться вона до шукання особливостей фонетичної системи української мови в твердженнях Синявського про тверду вимову приголосних перед і <g/> , що розвинулося з о <g/> , про повсюдну твердість українських губних <g/> , про послідовне збереження дзвінкости українських дзвінких приголосних ( <g/> 8 <g/> , 248 <g/> , 249 <g/> ; 9 <g/> , 251 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Тому в діалектології Курило була противником клясифікації говірок способом механічного переліку їх рис <g/> : “ <g/> Явище <g/> , характеристичне для одного діялекту <g/> , може бути більш чи менш відоме й у межах другого діялекту <g/> , де воно не є характеристичне <g/> ” <g/> , — зазначає вона ( <g/> 21 <g/> , 403 <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> У. Кравченко <g/> ) </p><p> У всіх цих прикладах нема називних речень ще і в натяку <g/> , але відносна незв'язаність з реченням таких підметів <g/> , як гора і шлях ( <g/> 1 <g/> ) <g/> , печаль і сором [ <g/> 2 <g/> ] <g/> , біль [ <g/> 3 <g/> ] <g/> , не підлягає сумніву <g/> ; і вона може розглядатися як перший крок до виділення їх у називні речення <g/> .
doc#15 Вона підхопила називні речення <g/> , скориставшися з їх граматичної " <g/> кострубатосте <g/> " <g/> , з їх штрихового <g/> , пунктирного характеру <g/> .
doc#16 <p> Цитований уже Барзен пише <g/> : « <g/> Історія не вчить <g/> , як думав Геґель <g/> , що вона нічого не вчить <g/> ; вона вчить одного <g/> : багато голів — багато умів <g/> .
doc#17 Скульптурність її гри на початку підкреслено плавкістю рухів рук на тлі темної сукні <g/> ; але пальці ще мовчать <g/> ; у 3 відслоні <g/> , коли вона повна надії <g/> , в гру входять пальці <g/> ; і ось – катастрофа <g/> , Малахій утік <g/> , він не повернеться додому <g/> , ніколи не відновиться хуторська ідилія <g/> .
doc#18 Якби я сховав хоч одну <g/> , то він був би переміг мене <g/> » <g/> , — каже хлопець матері <g/> , і вона міркує <g/> : « <g/> Ануж він має зв'язок із якимись надприродними силами <g/> ?
doc#18 » </p><p> Ця вища правда в тому <g/> , що людина сильніша <g/> , ніж їй здається <g/> , що вона може йти поза межі позірно можливого <g/> , бо вона — </p><p><g/> …
doc#18 Шевченкова традиція тут продовжена в світогляді і в змісті <g/> , як вона продовжена в стилістичному експериментуванні <g/> , але не як наслідування <g/> , а як змагання майстра однієї доби з майстром іншої доби <g/> . </p>
doc#19 Вона <g/> , </p><p> Пробившися на Божий світ </p><p> Через цензури тяжкий гніт </p><p> І всякі інші перешкоди <g/> , </p><p> Живить в неволі впалий дух </p><p> Усіх прихильників народу <g/> . </p>
doc#19 Вона має спільні риси з Ольгою Дашковичівною з « <g/> Чорних хмар <g/> » <g/> , з Масею Люборацькою <g/> .
doc#22 <p> В обох п'єсах мрії героїв здійснюються уві сні <g/> : Малахій уві сні реалізує свої голубі мрії <g/> , графині Орелі уві сні з'являються втрачений коханець Адольф Берто і духи рослин і тварин <g/> , які вона хоче врятувати <g/> . </p>
doc#22 Як не розвинулася трагедія в душі героїні <g/> , так не розвинулася вона і в ситуації <g/> . </p>
doc#22 Але що особистість рівня Толстого або Леоніда Андреєва не спроможна повернутися до рівня неписьменного селянина <g/> , з цього випливає <g/> , що людина повинна поводитися так ніби вона є селянин <g/> , грати ролю примітива <g/> , стидатися своєї вищості й приховувати її <g/> . </p>
doc#24 <p> Коли ми тепер повернемося до героїні твору — Жінки <g/> , ототожнивши її <g/> , слідом за Гамораком <g/> , з Україною — а на це прямо натякає Любченко <g/> , кажучи в « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> , що вона з'явиться замість уже згадуваної нами « <g/> заквітчаної героїні екзотичних танків <g/> » <g/> , — коли ми до неї повернемося <g/> , то побачимо <g/> , що її сюжетна схема другим пляном повторює щойно нами намічену <g/> .