This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 | , але якесь інше почуття росте в мені <g/> . </p><p> — Чому | вам | не випадало б зізнатися в цьому <g/> ? — спитав |
doc#9 | їх райтарі <g/> » <g/> , « <g/> Всі шляхи <g/> » ( <g/> II <g/> , 19 <g/> ) <g/> ; « <g/> І | вам | царі сі не до густу <g/> » ( <g/> III <g/> , 3 <g/> ) <g/> ; « <g/> Опитаний пронира |
doc#9 | до брата <g/> » <g/> , II <g/> , 159 <g/> ) <g/> ; представляти ( <g/> « <g/> Дозвольте | вам | <g/> … Представити сеньйора де Маранья <g/> » — « <g/> Кам <g/> . |
doc#9 | То ж була буря весняна <g/> , а не сльота осіння <g/> » ( <g/> « <g/> Хто | вам | сказав <g/> » <g/> ) 1. Розгляд усього поданого матеріялу |
doc#9 | особі одн <g/> . дієслів II дієвідміни <g/> : « <g/> Я бебехів | вам | надсажу <g/> » ( <g/> II <g/> , 21 <g/> ) тощо <g/> . Щоправда <g/> , вагання в цих |
doc#11 | не виходило <g/> , — наш рідний Чортопіль завжди | вам | і нам до послуг <g/> . І Дапертутто — пан Скрізь — живий |
doc#18 | лиш духа кормильців з усіх </p><p> Я собі вибираю <g/> . </p><p> Ось де | вам | вітчина осяйна <g/> , </p><p> З всіх найкраща частина <g/> ! </p><p> Лиш |
doc#18 | найкраща частина <g/> ! </p><p> Лиш дрібненький задаток її | Вам | оця Палестина ( <g/> XIX <g/> ) <g/> . </p><p> Історія веде людей не туди |
doc#18 | цвіт <g/> , вас плекає <g/> , Як бугай <g/> , бодете пастуха <g/> , Що | вам | паші шукає <g/> » <g/> ; « <g/> Ти підеш до своєї мети <g/> , Як бидля в |
doc#20 | сьогодні ввечорі йде поїзд до Здолбунова <g/> , і от | вам | дозвіл на нього <g/> , тільки від Здолбунова це вже |
doc#22 | . Божевільна графиня не знає про це <g/> . </p><p> | Вам | уже впала в очі <g/> , читачу <g/> , аналогія з Малахієм <g/> , |
doc#24 | до гіркої іронії <g/> . Тон навмисної буденности <g/> : « <g/> | Вам | <g/> , звичайно <g/> , все ясно <g/> : хтось назавжди пустився |
doc#24 | . Знайте лише <g/> : тут протиріччя не дозволять | вам | бути байдужими <g/> » <g/> . І саме на русі протиріч в |
doc#24 | скепсисом і песимізмом <g/> . Ось <g/> , мовляв <g/> , | вам | людська творчість <g/> . Але в контексті розділу й |
doc#24 | розвитку світу <g/> . « <g/> Протиріччя не дозволять | вам | буги байдужими <g/> » — деклярує він у « <g/> Слові перед |
doc#24 | у своєрідний марш з провідним мотивом « <g/> Добра | вам | путь <g/> , ішовши <g/> » <g/> . </p><p> Отже <g/> , загальна композиційна |
doc#24 | розляглась перед вами та хоч-не-хоч нагадує | вам | жінку <g/> . Жінку <g/> , що мусить болям коритися <g/> , але |
doc#27 | про себе <g/> : « <g/> Підняв я Вас на висоту <g/> , на котрій | Вам | і не снилось бувати <g/> ! » <g/> , він закидав <g/> , мовляв <g/> , « <g/> Ви |
doc#30 | перестрибом Ви ще лаштуєтеся до Швеції <g/> . Бажаю | Вам | раювання між тамтешніми оселенцями <g/> . Вони всі |
doc#30 | Гр <g/> . /не Гунчака/запишіть <g/> . І на Клермонті | Вам | завжди раді <g/> . </p><p> Ваш ЮШ <g/> . </p><p> А все таки Ґалілей мав трохи |