Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 ( <g/> і чи тільки європейська <g/> ? <g/> ) <g/> , вже майже абстрактна в своїй загальності анекдота
doc#35 і захитаний у своїх основах <g/> , що це <g/> , власне <g/> , вже тільки відгомін минулої епохи <g/> , що як тільки
doc#67 двох конкретних поезій не зупинятися <g/> . </p><p> Я думаю <g/> , вже можна побачити <g/> , що я хочу сказати <g/> . Я хочу
doc#81 читати не хотіла <g/> . </p><p> У Польщі мамки я <g/> , звичайно <g/> , вже не потребував <g/> , але мені взяли няньку <g/> . Її звали
doc#18 подій дня і не емоційний відрух на них <g/> . Зрештою <g/> , вже сам час <g/> , протягом якого Франко виношував образ
doc#98 . Запізнено і безнадійно Аркадій Любченко <g/> , вже 1941-го <g/> , стрибнув з однієї безодні до другої <g/> ,
doc#81 існує <g/> , поза нудною шкільною граматикою <g/> . Мені <g/> , вже студентом <g/> , довго було невтямки <g/> , як мова може
doc#81 . Старостою був Гайовий <g/> , « <g/> профоргом <g/> » Міняйло <g/> , вже був парторг <g/> , комсорг і т. д. Туди ми не могли
doc#40 з усім реченням <g/> , напр <g/> . <g/> : »Підкорені під ноги <g/> , вже вороги не встануть <g/> » ( <g/> Тич <g/> . — причиново-умовне
doc#29 — доброго старого Синельникова <g/> , — правда <g/> , вже за бортом <g/> , але все ще в ролі непомерклого
doc#21 замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , вже в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від
doc#27 їхнє зближення після фактичного розходження <g/> , вже в похилому віці <g/> ) <g/> , були короткотривалі <g/> . Чи це
doc#81 починалося <g/> . Але вимога бути таким <g/> , як усі <g/> , вже існувала <g/> . « <g/> Война и мир <g/> » Маяковського чи нігті <g/> ,
doc#72 зміст і навіть дослівний текст стали відомі <g/> . Вже 1876 року львівський журнал “ <g/> Правда <g/> ” у статті “
doc#72 з дійсністю <g/> , ентузіязм його швидко зів'яв <g/> . Вже десь по трьох місяцях він пише <g/> : « <g/> Мені особисто
doc#36 » <g/> , 1850 <g/> ) </p><p> Мені здається <g/> , що й самого </p><p> Тебе [ <g/> Бога <g/> ] вже люди прокляли <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Якби ви знали <g/> » <g/> , 1850 <g/> ) </p>
doc#9 наближається вживання слова порох у множині ( <g/> « <g/> Вже стирала порохи Варвара <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » <g/> , 106 <g/> ; Грін <g/> . <g/> :
doc#40 забарвлений причиново ( <g/> напр <g/> . <g/> , « <g/> Вже діти потомилися бігаючи <g/> , а наймити — носячи
doc#40 сяк то так на свою країну доплентала <g/> » ( <g/> Шевч <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Вже сонце клонило до лісу <g/> » ( <g/> К. Горд <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Так тихо в
doc#58 . Трагедія впроваджується реплікою Максима « <g/> Вже мене з мужика не скинуть <g/> » у контрасті до