This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 | ( <g/> і чи тільки європейська <g/> ? <g/> ) <g/> , | вже | майже абстрактна в своїй загальності анекдота |
doc#35 | і захитаний у своїх основах <g/> , що це <g/> , власне <g/> , | вже | тільки відгомін минулої епохи <g/> , що як тільки |
doc#67 | двох конкретних поезій не зупинятися <g/> . </p><p> Я думаю <g/> , | вже | можна побачити <g/> , що я хочу сказати <g/> . Я хочу |
doc#81 | читати не хотіла <g/> . </p><p> У Польщі мамки я <g/> , звичайно <g/> , | вже | не потребував <g/> , але мені взяли няньку <g/> . Її звали |
doc#18 | подій дня і не емоційний відрух на них <g/> . Зрештою <g/> , | вже | сам час <g/> , протягом якого Франко виношував образ |
doc#98 | . Запізнено і безнадійно Аркадій Любченко <g/> , | вже | 1941-го <g/> , стрибнув з однієї безодні до другої <g/> , |
doc#81 | існує <g/> , поза нудною шкільною граматикою <g/> . Мені <g/> , | вже | студентом <g/> , довго було невтямки <g/> , як мова може |
doc#81 | . Старостою був Гайовий <g/> , « <g/> профоргом <g/> » Міняйло <g/> , | вже | був парторг <g/> , комсорг і т. д. Туди ми не могли |
doc#40 | з усім реченням <g/> , напр <g/> . <g/> : »Підкорені під ноги <g/> , | вже | вороги не встануть <g/> » ( <g/> Тич <g/> . — причиново-умовне |
doc#29 | — доброго старого Синельникова <g/> , — правда <g/> , | вже | за бортом <g/> , але все ще в ролі непомерклого |
doc#21 | замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , | вже | в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від |
doc#27 | їхнє зближення після фактичного розходження <g/> , | вже | в похилому віці <g/> ) <g/> , були короткотривалі <g/> . Чи це |
doc#81 | починалося <g/> . Але вимога бути таким <g/> , як усі <g/> , | вже | існувала <g/> . « <g/> Война и мир <g/> » Маяковського чи нігті <g/> , |
doc#72 | зміст і навіть дослівний текст стали відомі <g/> . | Вже | 1876 року львівський журнал “ <g/> Правда <g/> ” у статті “ |
doc#72 | з дійсністю <g/> , ентузіязм його швидко зів'яв <g/> . | Вже | десь по трьох місяцях він пише <g/> : « <g/> Мені особисто |
doc#36 | » <g/> , 1850 <g/> ) </p><p> Мені здається <g/> , що й самого </p><p> Тебе [ <g/> Бога <g/> ] | вже | люди прокляли <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Якби ви знали <g/> » <g/> , 1850 <g/> ) </p> |
doc#9 | наближається вживання слова порох у множині ( <g/> « <g/> | Вже | стирала порохи Варвара <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » <g/> , 106 <g/> ; Грін <g/> . <g/> : |
doc#40 | забарвлений причиново ( <g/> напр <g/> . <g/> , « <g/> | Вже | діти потомилися бігаючи <g/> , а наймити — носячи |
doc#40 | сяк то так на свою країну доплентала <g/> » ( <g/> Шевч <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> | Вже | сонце клонило до лісу <g/> » ( <g/> К. Горд <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Так тихо в |
doc#58 | . Трагедія впроваджується реплікою Максима « <g/> | Вже | мене з мужика не скинуть <g/> » у контрасті до |