Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Як і ориµінальні поезії ( <g/> такими ориµінальними велика частина їх не була <g/> !
doc#99 Як тут не згадати похилого віком Бен Акібу з « <g/> Уріеля Акости <g/> » <g/> , призабутої трагедії призабутого тепер Карла Гуцкова <g/> : що б не траплялося <g/> , що б старий не бачив <g/> , на все він мав одну реакцію <g/> : « <g/> І це вже було <g/> !
doc#47 Уже в статті про писанки <g/> , кажучи про людей <g/> , що в орнаменті писанок не знаходять символів <g/> , Лятуринська твердить <g/> , без доказів <g/> , що <g/> , мабуть <g/> , вони там є <g/> , а далі одверто заявляє <g/> : « <g/> А якщо справді нема — мусять бути <g/> !
doc#22 Але примирення з ним не може бути і не буде <g/> ! </p>
doc#87 " — " <g/> Як у лісі хожу <g/> , аж сумно було <g/> !
doc#67 <p> Хай буде <g/> , як буде <g/> !
doc#84 А як добре було <g/> !
doc#24 Серед умовностей « <g/> Вертепу <g/> » цей герой може й найумовніший <g/> , бо в ньому Любченко зібрав не тільки те <g/> , що бачив <g/> , а й те <g/> , що передчував <g/> , чого ще не було <g/> , але що мусіло бути <g/> ! </p>
doc#31 — Були <g/> !
doc#72 їм здавалося <g/> , що тоді їхні діти навіки зостануться мужиками <g/> , а тепер <g/> , мовляв <g/> , хоч дехто з них “ <g/> виучується на вчителів <g/> , попів <g/> , лікарів <g/> , а то вже годі буде <g/> !
doc#65 Остання нормативна публікація <g/> , що дозволяла ( <g/> але вже не вимагала <g/> ) написання з початковими и в словах инший <g/> , инколи <g/> , иноді <g/> , иней були " <g/> Найголовніші правила українського правопису <g/> " Академії Наук ( <g/> Київ <g/> , 1921 <g/> ) <g/> .
doc#45 Його прихилили до цього <g/> , з одного боку <g/> , співи в родині ( <g/> добре співав дядько Харитон <g/> , бабуся Параскева та інші — Попов 116 <g/> , 118 <g/> ) <g/> , а з другого <g/> , друковані збірники народних пісень <g/> , з-поміж яких першим <g/> , що справив враження <g/> , був " <g/> Народные южнорусские песни <g/> " А. Метлинского <g/> .
doc#15 Зате <g/> , заслугою Синявського була постава питання ( <g/> хай мимобіжна й спрощена <g/> ) про генезу називного речення <g/> , Синявський виводить називні речення з двоелементних через пропуск дієслова є " <g/> у значенні самої тільки дієслівности без жадного іншого значення <g/> " <g/> , погоджуючися в цьому з К. Т. Німчиновим <g/> , якиий тоді ж таки виступив теж із коротенькою генетичною характеристикою називних речень <g/> . </p>
doc#53 <p> 4. Часто афереза о- <g/> : 'спожу ( <g/> 7 <g/> , 53 <g/> ) <g/> ; 'дішла ( <g/> 7 <g/> , 78 <g/> ) і була 'д кораблів недалеко ( <g/> 8 <g/> , 5 <g/> ) тощо <g/> . </p>
doc#10 Результатом цього є ( <g/> 14 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Першою хронологічно науковою працею Ганцова було ( <g/> 15 <g/> ) <g/> , написане 1915-16 р. як робота в петербурзькому університеті по класі акад <g/> .
doc#10 Тут вона не тільки відновляється від деяких нормативних порад з ( <g/> 5 <g/> ) <g/> , дозволивши <g/> , приміром <g/> , у безособових реченнях на -но <g/> , -то вживати дієслів було ( <g/> 24 <g/> , 10. <g/> .
doc#10 ) <g/> , буде ( <g/> 24 <g/> , 15 <g/> ) і навіть орудного відмінка дійової особи ( <g/> 24 <g/> , 25 <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> 66 Але в реченні з 1914 р. гурток є ( <g/> 66 <g/> ) <g/> .
doc#9 Письменник охоче вживає дієслова мати там <g/> , де схід України воліє вживати слова бути ( <g/> « <g/> Ще маємо час <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> …