Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Того ж стилю був і готований словник Димінського <g/> . </p>
doc#6 Курилик був свідомий цього <g/> .
doc#6 Сковорода був <g/> , може <g/> , послідовніший <g/> , Курилик — людяніший <g/> , навіть тоді <g/> , коли він погрожував людству й людині й кидав на них пристрасні інвективи <g/> .
doc#8 І це було ударом <g/> , розрахованим на далеку дію <g/> , бо вплив Петрова на українську еміграцію тепер був надто малий <g/> , фактично ніякий <g/> , а вже в політику він і зовсім не втручався <g/> , ставлячися з цілковитою байдужістю до всіх еміграційних партій <g/> , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де йому вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p>
doc#9 Як і Леся Українка <g/> , М. Коцюбинський і в своїх поглядах ( <g/> згадаймо подані вище спогади М. Чернявского <g/> ) <g/> , і в своїй практиці був прихильником діялектної многоосновности української літературної мови <g/> , вимішування в літературній мові елементів різнодіялектного походження <g/> , а серед них не на останньому місці й елементів галицького походження <g/> . </p>
doc#15 " <g/> , " <g/> Петро Джеря був старий <g/> , глибокі зморшки на лобі <g/> , на щоках <g/> , грубі руки <g/> , темна від гарячого сонця потилиця <g/> " <g/> ) 209. </p><p> Я б не наважився назвати підкреслені слова і словосполуки називними реченнями - це все таки предикативні означення в межах основного речення <g/> ; але зв'язок генетичного порядку з називними реченнями тут <g/> , гадаю <g/> , безперечний <g/> .
doc#24 Твір був задуманий як синтеза світосприймання української доби двадцятих років <g/> .
doc#25 Як і інші люди його покоління <g/> , він не був державником <g/> , а культурником <g/> .
doc#26 На практиці здебільшого наголос був на першій « <g/> лінії <g/> » <g/> , але не заперечувано й можливости історії темних сил <g/> .
doc#27 Дуже часто маємо справу з пророком і проповідником більше <g/> , ніж з письменником <g/> , хоч письменником він був талановитим <g/> .
doc#37 Але хоч який він був зосереджений у собі <g/> , був утопією не- залежности вільних « <g/> мудреців <g/> » і « <g/> поетів <g/> » ( <g/> Брюсов <g/> ) <g/> , історично він постав в умовах не-німецької Німеччини <g/> , Німеччини без уряду <g/> , без грошей <g/> , без прав <g/> .
doc#53 Найяскравішим представником і речником першої був Євген Тимченко в своїй серії монографій про синтаксис відмінків <g/> , починаючи від ґенігива ( <g/> 1913 <g/> ) і завершуючи акузативом ( <g/> 1928 <g/> ) <g/> , а другої — Олекса Синявський як автор « <g/> Норм української літературної мови <g/> » ( <g/> 1931 <g/> ) <g/> , фактичний редактор українського правопису 1928 р. Найпослідовнішим і найяскравішим представником « <g/> київської <g/> » школи <g/> , поза всяким сумнівом <g/> , був С.Смеречинський <g/> , особливо в його « <g/> Нарисах з української синтакси <g/> » ( <g/> 1932 <g/> ) <g/> .
doc#70 А якби не був <g/> ?
doc#72 Для них Шевченко був “ <g/> великий русский поэт <g/> ” ( <g/> Ґеловані <g/> , Стеногр <g/> .
doc#72 Успіх українізації <g/> , якщо такий був <g/> , слід шукати в іншому <g/> .
doc#72 <p> Коли відбулася Харківська правописна конференція 1927 року <g/> , і наслідком її праці був “ <g/> Український правопис <g/> ” 1929 р. <g/> , 25 травня того ж року Наукове Товариство ім <g/> .
doc#72 Другим був різкий зріст чеських шкіл <g/> .
doc#73 <p> МУР з самого початку був заплянований як об'єднання українських письменників-еміґрантів у якнайширшому маштабі <g/> , — європейському або й світовому <g/> .
doc#74 Чи не єдиний генеральний секретар ЦК КП ( <g/> б <g/> ) У <g/> , що вивчив українську мову і вживав її деколи публічно <g/> , він був стовідсотковим партійцем <g/> , що вмів навести лад в найвразливіших місцях <g/> .
doc#75 Що кожний з них був людиною <g/> .