Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#77 Є в Україні велика культура — стара селянська культура <g/> .
doc#15 Будь повік такою </p><p> для серця <g/> , для очей моїх <g/> . </p>
doc#84 Є в фізиці закон злучених посудин <g/> .
doc#36 Була це систематична <g/> , вперта <g/> , хоч не раз і гарячкова праця <g/> .
doc#81 <p> Був у цьому і ще один аспект <g/> .
doc#62 Нема прямих доказів <g/> , що Подорожній і герой " <g/> Козачка <g/> " були Донцовим <g/> , нема доказів <g/> , що й N - це Донцов <g/> .
doc#18 Усі радянські франкознавці як один хочуть бачити в поемі реакцію автора на революцію 1905 року <g/> : « <g/> Ідейним поштовхом до написання поеми " <g/> Мойсей <g/> " були для Франка революційні події в Росії і на Україні 1905 р.» <g/> , — у формулюванні Каспрука <g/> .
doc#84 Коли він писав <g/> : « <g/> На Запорізькій Січі " <g/> Отче наш <g/> " було гаслом <g/> , подібним до недавнього “Земля і воля <g/> " або нового — наша держава <g/> !
doc#65 Між цими двома кореспонденціями <g/> , 4 жовтня 1937 р. <g/> , в “ <g/> Правді <g/> " був опублікований допис <g/> , спрямований проти Інституту мовознавства <g/> , приводом до якого став саме “ <g/> Російсько-український словник " 1937 р. Цей допис з'явився з підписом Н. К о ш е в о й <g/> , правдоподібно псевдонім ( <g/> і невідомо <g/> , чи під ним не ховалися ті самі Лільченко й Вадімов <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Між цими двома кореспонденціями <g/> , 4 жовтня 1937 р. <g/> , в “ <g/> Правді <g/> " був опублікований допис <g/> , спрямований проти Інституту мовознавства <g/> , приводом до якого став саме “ <g/> Російсько-український словник <g/> ” 1937 р. Цей допис з'явився з підписом Н. Кошевой <g/> , правдоподібно псевдонім ( <g/> і невідомо <g/> , чи під ним не ховалися ті самі Лільченко й Вадімов <g/> ) <g/> . </p>
doc#47 Як пише її біограф М. Данилюк <g/> , « <g/> тіло її <g/> , як це вона собі бажала <g/> , " <g/> звичаєм давніх наших предків <g/> " було спалене <g/> .
doc#9 Тільки тоді <g/> , коли розвиток української літературної мови буде йти органічно <g/> , коли історичні обставини сприятимуть йому <g/> , « <g/> коли всіх українських людей буде притягати одна спільна столиця має статичністю і силою державної української влади <g/> , і коли вони будуть туди привозити свої провінціяльні культурні окремішності <g/> , плекані в поодиноких краях <g/> , а звідтам вивозити знайомість українських людей інших провінціяльних культур — може наступити взаємне пізнання українців <g/> , без якого всі " <g/> соборності <g/> " будуть лише порожнім звуком <g/> »lxvii <g/> , і не тільки єдина <g/> , а й одноманітна літературна мова запанує у всій Україні <g/> , розвинувшися на основі всіх головних українських діялектів <g/> , але насамперед на основі схрещення двох вирішальних <g/> : центрального подніпровського — як бази і галицького — як того цементу <g/> , що проходить поміж усіма брилами бази <g/> , скріплюючи їх і роблячи споруду міцною <g/> , відпорною <g/> , витривалою — нероздрібною <g/> . </p>
doc#62 Куліш не міг впливати <g/> , бо " <g/> Патетична соната <g/> " була написана 1931 року <g/> .
doc#15 Практично ж Л. А. Булаховський <g/> , очевидно <g/> , схильний уважати реченням тільки конструкції з verbum finitum і ті <g/> , в яких " <g/> є засоби виявлення граматичної присудковости <g/> " <g/> . </p>
doc#72 Заводські багатотиражки 1930 р. на 63,4 % були українськими <g/> .
doc#53 їх менше ніж десяток <g/> , походження переважно літературне <g/> , а стилістична функція їхня як русизмів ніяка або невиразна <g/> : кубок ( <g/> 3 <g/> , 40 <g/> ) <g/> , ( <g/> є і чара 3 <g/> , 53 <g/> ) <g/> , пучина ( <g/> 7 <g/> , 35 <g/> ) <g/> , уключина ( <g/> 8 <g/> , 37 <g/> ; 8 <g/> , 53 <g/> ) <g/> , парус ( <g/> 8 <g/> , 52 <g/> ) <g/> , узи ( <g/> 8 <g/> , 360 <g/> ) <g/> , можливо сундук ( <g/> 8 <g/> , 438 <g/> ) <g/> , а також довг ( <g/> 8 <g/> , 355 <g/> ) — слово <g/> , правда <g/> , добре знане в українських говірках <g/> , але переважно західних <g/> , з якими Потебня не був біографічно зв'язаний <g/> ; проте слово нерідко вживане також у Г.Квітки-Основ'яненка <g/> . </p>
doc#40 Зовсім вузько-діялектний характер мають сполучники коб ( <g/> и <g/> ) <g/> , наколи <g/> , ( <g/> є <g/> ) сли <g/> .
doc#40 Сюди належать <g/> : </p><p> а <g/> ) Вставлення в теперішньому часі приголосного звука -в- ( <g/> жити — живу <g/> ) <g/> , -т- ( <g/> рости — росту <g/> ) <g/> , -д- ( <g/> бути — буду <g/> , іти — іду <g/> ) <g/> , -л- ( <g/> сипати — сиплю <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Усі ці слова — не говоримо тут про два приклади нелексичні <g/> : на окреме препозитивне вживання частки ся при дієсловах ( <g/> ся починає <g/> ) і на майбутній час <g/> , утворений не інфінітивом <g/> , а дієприкметником на -л ( <g/> буду мусів <g/> ) — у сучасній літературній мові вже не « <g/> здаються чудними <g/> » <g/> , бо становлять цілком звичайний <g/> , звичний і неуникний складник <g/> . </p>
doc#99 ( <g/> скажімо <g/> , в Тюмені <g/> ) черевиків <g/> , навіть у розцентрованій промисловості екс-СРСР <g/> . </p><p> ( <g/> Є в збірці одна-дві <g/> , на перший погляд <g/> , погожі поезії <g/> , найбільше « <g/> Тост <g/> »