Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Щоб дати собі лад з цими плутаними фактами <g/> , нормативна граматика штучно розмежувала тверді і м'які основи прикметників на -н- ( <g/> бо це саме в них головне переплуталися в живій мові тверді і м'які прикметники <g/> ) <g/> , виробивши такі правила <g/> : </p><p> а <g/> ) Тверду основу мають усі прикметники з -н- у кінці основи з наголосом на закінченні <g/> , напр <g/> .
doc#39 ( <g/> Бо діялог — така ж умовність у літературному творі <g/> , як і монолог <g/> .
doc#22 ) Однак треба заявити <g/> , що вся показана Бланденом гармонія моральної чистоти й одвічної справедливості <g/> , російської чи в даному випадку східньої взагалі ( <g/> бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено навмисне <g/> , щоб <g/> , не ліквідуючи української культури
doc#81 А нас обтяжували цілою низкою нікому не потрібних дисциплін <g/> , від діялектичного матеріялізму до організації виробництва ( <g/> бо з нас мали бути вчителі <g/> , а школа мала політехнізуватися <g/> ) <g/> .
doc#40 Якщо дієслівна зв'язка бути стоїть у теперішньому часі <g/> , то препозитивний присудковий іменник вживається тільки в орудному відмінку ( <g/> бо інакше він буде сприйнятий як підмет <g/> ) <g/> , а постпозитивний нормально стоїть у називному <g/> , хоч останнім часом <g/> , особливо в мові преси <g/> , помітно частішає вживання і тут орудного <g/> , напр <g/> .
doc#12 : неньчин ( <g/> бо <g/> : ненька <g/> ) <g/> , доньчин ( <g/> бо <g/> : донька <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 : скрегоче ( <g/> бо <g/> : скрегіт <g/> ) <g/> , клекоче ( <g/> бо <g/> : клекіт <g/> ) <g/> . </p>
doc#31 Увесь цей жмут обвинувачень вивершується мазохістичним — інакше важко це назвати — закидом у хвильовизмі7. </p><p> Це те коло мряковинних марень ( <g/> бо ідеями цього назвати не можна <g/> ) <g/> , що виступає також у статті суто політичного характеру « <g/> В якому відношенні до " <g/> хвильовизму <g/> " " <g/> всі ті <g/> "» ( <g/> текст у збірці « <g/> Будівництво Радянської України <g/> » <g/> ) <g/> , спрямованої проти « <g/> шумськістського <g/> » ухилу в Комуністичній партії Західної України і написаної <g/> , треба думати <g/> , ще десь наприкінці 1928 р. Тут шумськізм був схарактеризований <g/> , за Л. Кагановичем <g/> , як « <g/> еклектична юшка націонал-комунізму і українського шовінізму <g/> » <g/> , а хвильовизм як « <g/> теорія боротьби проти КП ( <g/> б <g/> ) У <g/> , що її <g/> , теорію <g/> , утворено під натиском
doc#49 Не зменшуємо цим вартосте Барчиного « <g/> Батька й сина <g/> » <g/> , тим більше <g/> , — поезії Василя Барки як цілости ( <g/> бо вона ставить проблему доби і пропонує своє розв'язання <g/> ) <g/> , — але проблема зв'язків і розривів між нашими мистцями і нашою добою — складна проблема і заслуговує на спеціяльне обговорення <g/> . </p>
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#49 Не без впливу звукових повторів є те <g/> , що дід — не сивий <g/> , а всупереч пуристичним вимогам сідий ( <g/> « <g/> Сідий <g/> , як місяць <g/> , дід <g/> » <g/> ) <g/> , бо саме слово СІДий звуками кореспондує зі словом ДІД <g/> .
doc#40 Слова пестощі <g/> , пахощі не мають форм з -ість <g/> , бо не можуть показувати абстрактної властивости <g/> . </p>
doc#81 Я загальмував у свідомості форму « <g/> за двер'ю <g/> » <g/> , бо вона одразу здалася мені неможливою <g/> , набрався рішучости і змусив свій язик ужити множини — « <g/> за дверима <g/> » <g/> , бо вона вже була в підсвідомості <g/> , і так моя перша зустріч з Німчиновим почалася щасливо <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , сполучники що <g/> , який <g/> , чий <g/> , хто <g/> , котрий <g/> , відповідники то <g/> , той постали з займенників <g/> ; сполучники де <g/> , коли <g/> , куди <g/> , звідки <g/> , наче ( <g/> із іначе — інакше <g/> ) <g/> , відповідники там <g/> , тоді <g/> , туди <g/> , звідти <g/> , так — з прислівників <g/> ; сполучники хай <g/> , мов <g/> , хоч <g/> , буцім — з дієслів <g/> ; сполучники аж <g/> , бо <g/> , ніби <g/> , аби — з часток <g/> ; часом на сполучник з відповідником перетворюються цілі вирази <g/> , напр <g/> .
doc#55 <p> 3.2.Критерій національної єдности в наш час утратив свою актуальність <g/> , бо поняття всенародної єдности і саме осягнення такого стандарту в наш час здобуте в усій країні ( <g/> з незначними винятками <g/> ) <g/> .
doc#38 Наличок могло б і не бути <g/> , історія літератури лишилася б <g/> , бо вона — історія творів <g/> , а не осіб <g/> . </p>
doc#81 Але я цього не бачив <g/> , бо не хотів бачити <g/> .
doc#5 Славенко визнає існування Бога <g/> , тільки він байдужий до Бога <g/> , бо Бог невпізнанний методами науки і <g/> , зрештою <g/> , міг би він сказати <g/> , нічого не міняє в законах функціонування й забурень білка <g/> . </p>
doc#81 Але і тексти їм вивчати не треба було <g/> , бо суфлер підказував їм речення за реченням <g/> , і часом його було чути не менше <g/> , ніж самого актора чи акторку <g/> .
doc#11 Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> .