Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 До Харкова поранених не везли <g/> , вони гинули далі на захід <g/> , тільки хвилі цивільних утікачів <g/> , особливо євреїв <g/> , безглуздих у своїх хутрах у липневі спеки <g/> , приносили до нібито мирного міста воєнну тривогу й приреченість живих <g/> . </p>
doc#0 <p> Красний Лиман </p><p> Сказати про втечу з Харкова було легше <g/> , ніж утекти <g/> .
doc#0 А Н. хотів виїхати з Харкова <g/> , але зовсім не мав бажання заїхати бозна-куди <g/> , звідки не буде вороття <g/> .
doc#0 Н. виїде « <g/> дачним <g/> » поїздом до Шебелинки або далі по краснолиманській лінії <g/> , потім повернеться якнайнепомітніше до Харкова і вже не піде додому <g/> .
doc#0 14 жовтня Н. виїхав — знову тим самим поїздом <g/> , але тепер у напрямі до Харкова <g/> .
doc#0 Але цього разу пасажирів не було <g/> , ніхто не лагодився до приреченого Харкова <g/> .
doc#0 <p> Шаркоф </p><p> Не шкодило б розписати тут історію Харкова й українців Харкова за майже півтора року німецької окупації <g/> .
doc#0 <p> Шаркоф </p><p> Не шкодило б розписати тут історію Харкова й українців Харкова за майже півтора року німецької окупації <g/> .
doc#0 ( <g/> Цивільні німці <g/> , які пробували осісти далі на захід <g/> , до Харкова не заїздили <g/> .
doc#0 Твір Стравинського — 1913 року <g/> , гітлерівці Харкова — 1941 року <g/> .
doc#0 <p> Уже напровесні 1942 року <g/> , коли в місті остаточно вичерпалося все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. із санчатами вирушив пішки <g/> , у хурделицю <g/> , аж під Богодухів засніженими рівнинами <g/> , шоб виміняти вишивки роботи його сестри на щось поживне <g/> , і тріюмфально привіз до Харкова аж цілу конячу ногу <g/> .
doc#0 Комітет Голубовського з советчиком <g/> , львівською панянкою й « <g/> східняком <g/> » із Харкова не надавався на сцену з Ваґнерової « <g/> Валькірії <g/> » <g/> .
doc#9 Причин її <g/> , мабуть <g/> , треба шукати в піднесенні Полтави й пізніше Харкова як культурних центрів при одночасному занепаді старих центрів на Чернігівщині <g/> .
doc#17 <p> З переїздом до Харкова ( <g/> 1926 <g/> ) Курбас ускладнює свої завдання <g/> .
doc#19 Може систематичні розшуки в архівах Кубанщини <g/> , Харкова ( <g/> де Мова провів студентські роки <g/> ) <g/> , Одеси ( <g/> де жив Комаров <g/> , зацікавлений у літературній спадщині Мови <g/> ) <g/> , Києва <g/> , Ленінграду ( <g/> цензурна управа <g/> ) зможуть виявити цікаві речі <g/> .
doc#20 <p> Тоді я прибув до Києва з транспортом евакуйованих з Харкова <g/> .
doc#20 <p> Так утворився бльок трьох родин — мої супутники з Харкова Л. <g/> , Лавріненки і я з матір'ю. Усі не мали бажання лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p>
doc#20 Були в нас тільки наші радянські пашпорти та посвідки з Харкова чи Нальчика про евакуацію <g/> .
doc#22 Останніми тижнями прибули численні пересельці разом з жінками й родинами <g/> , і центр Харкова вже набирав затишного німецького вигляду <g/> .
doc#29 Згодом <g/> , 1925 р. <g/> , його переведено до Харкова <g/> , і він став театром всеукраїнським <g/> .