Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 Війонові <g/> » передує довгий вступ про зміну епох <g/> . Ван Ґоґ у фрагментах « <g/> Самотнього мандрівника <g/> »
doc#6 ) ” ( <g/> с. 56 <g/> ) <g/> . </p><p> Було багато нодібности в біографіях Ван Гога й Курилика <g/> , як останній читав про неї в
doc#6 хмаринок <g/> . Саме так поводився в таких випадках Ван Ґоґ <g/> , розбиваючи прямокутники полів
doc#6 , але стають нібито життьовим гаслом Ван Гога <g/> , на зразок <g/> : " <g/> Рембрандт мусів малювати <g/> . Чи
doc#6 курсу рисування Ніколаїдсса <g/> , так давніше Ван Ґог самонавчався з книжок Барга “ <g/> Cours de
doc#6 життя <g/> ” зацікавив Курилика своєю темою — життя Ван Гога <g/> , воно бо могло здаватися нашому мистцеві
doc#80 в клясі <g/> , робить ескізи з робітників <g/> … разом з ван Рапаром і Мадіолем <g/> » <g/> . </p><p> А ось текст Рея <g/> : « <g/> II
doc#80 образній системі поезій Війона і картин Ван Гоґа <g/> , але це не стилізація лише <g/> , бо ми бачимо
doc#6 ) <g/> . </p><p> Людей “ <g/> без обличчя <g/> ” ми побачимо на картинах Ван Гога аж до його останніх пейзажів <g/> , а про таких
doc#4 поезії <g/> , в системі образности <g/> . Як у картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих поезіях зрушив з
doc#6 в картині “ <g/> Я радів і сумував із погодою <g/> ” <g/> . Колись Ван Ґоґ був одержимий образом сонця <g/> , і він був чи не
doc#80 доповнює його багатьма витягами з листів Ван Ґоґа до брата Тео у французькому варіянті (
doc#6 до себе ту сцену роману <g/> , в якій молодий Ван Ґог приносить свої перші рисунки на оцінку
doc#40 просто в рай <g/> » <g/> ; « <g/> Отам то милостивії ми ненагодо- вану і голу застукали сердешну волю та й цькуємо« <g/> ; «
doc#68 постріл <g/> , - довгий і гулкий <g/> » <g/> , сосни <g/> , як у пейзажі Ван Ґоґа або Сутіна <g/> , не просто стоять <g/> , а « <g/> жбурнули в
doc#80 в Парижі відбувалася велика виставка праць Ван Гоґа <g/> . Домонтович у Парижі не був <g/> , виставки не
doc#6 , зовсім чужою Куриликові ( <g/> пор <g/> . <g/> , приміром Ван Ґоґове “ <g/> Пшеничне поле <g/> ” <g/> , 1890 <g/> , з Пітсбурзького
doc#8 роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того
doc#6 шістнадцятого століття Бройгель і Босх <g/> . Про Ван Гоґа тут уже сказано в зв'язку з книжкою Стовпа <g/> .
doc#80 тими ж рисами <g/> , що й <g/> , скажім <g/> , його повість про Ван Ґоґа <g/> . В основі книжки про Костомарова лежать