Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 одіозну постать Івана Білодіда <g/> . Бідний Леонід Арсенійович <g/> ! Якби я не покинув Україну під час війни <g/> ,
doc#81 , що був менше емпіричний <g/> , ніж наука Леоніда Арсенійовича <g/> , але з куди ширшим крайобразом — я не міг не
doc#81 мовознавства <g/> , визволивши його <g/> , Леоніда Арсенійовича <g/> , від того <g/> , над чим він не працював <g/> , і даючи йому
doc#81 . </p><p> — Як можна таке написати <g/> , — обурювався Леонід Арсенійович <g/> , — адже в українській мові груди вживаються
doc#81 голос мав мій перший офіційний опонент <g/> , Леонід Арсенійович <g/> . Але там не було ніякого опонування <g/> , самі
doc#81 важили більше <g/> ) <g/> . Але я потрапив до рук Леоніда Арсенійовича <g/> . Віра Павлівна викладала в нас тільки
doc#81 звичайною поштою <g/> , але вже після смерти Леоніда Арсенійовича <g/> . Курилова написала на звороті ( <g/> російською
doc#81 серця <g/> » <g/> . Це — одна з останніх фотографій Леоніда Арсенійовича <g/> . Львів <g/> , 1962. </p><p> Приблизно тоді ж таки <g/> , в серпні
doc#81 тріюмфу <g/> : </p><p> — У нас висить портрет Леоніда Арсенійовича <g/> . </p><p> Це означало <g/> : « <g/> Я його наступник <g/> , не ти <g/> » <g/> . Я не
doc#81 супроти керівника катедри й метра — Леоніда Арсенійовича <g/> . Я ніколи не бачив <g/> , щоб між ними доходило до сцен
doc#81 батько вихристився <g/> , так що релігійно Леонід Арсенійович був православним <g/> ) <g/> . До цього треба додати білу
doc#81 учителем у мовознавстві <g/> . Це був Леонід Арсенійович Булаховський <g/> , охристився ще його батько <g/> ,
doc#81 . Керівником обох аспірантур мав бути Леонід Арсенійович Булаховський <g/> , який <g/> , певна річ <g/> , добре мене
doc#81 за ними йшов арешт і знищення <g/> . Отже <g/> , Леонідові Арсенійовичеві було часто не до наукових дискусій <g/> . Одного разу
doc#81 з чужини спинено <g/> . Іншими словами <g/> , Леонід Арсенійович відстав від світової науки на добрих десяток
doc#81 б тінь Білодіда <g/> . Невесела перспектива <g/> ! </p><p> Леонід Арсенійович зберігав добру пам'ять про мене — він і далі
doc#81 треба відійти або його поширити <g/> . Але Леонід Арсенійович лишився вірним йому <g/> , і нові методи <g/> , чи то
doc#81 обрання до Академії Наук УРСР ( <g/> 1939 <g/> ) Леонід Арсенійович мусів стати фактичним <g/> , а далі і формальним
doc#81 не треба розуміти в сенсі політичному <g/> . Леонід Арсенійович не був політиком <g/> . У пізніші роки в вузькому колі
doc#81 мене цей портрет з тих років <g/> , коли я вже Леоніда Арсенійовича не знав <g/> , втомлено-скорботно-зляканий вираз