Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 Божок <g/> , нарешті — націоналіст-революціонер Ірин <g/> . Що вони роблять <g/> ? Згадують минуле і
doc#59 постать вчорашнього дня в повісті — Микола Ірин <g/> . Ірин — майже леґенда <g/> . Оповитий таємничістю
doc#59 вчорашнього дня в повісті — Микола Ірин <g/> . Ірин — майже леґенда <g/> . Оповитий таємничістю
doc#59 , бо труп ще мав цінність <g/> : на нього брали пайки <g/> . І Ірин <g/> , сливе за плечима вартового <g/> , ножиком прорізав
doc#59 за зорями <g/> , на схід <g/> . І ще вдруге і втретє тікав Ірин від смерти й сам гнав смерть перед собою <g/> , і
doc#59 за умовностями її фаху й суспільного стану <g/> . Ірин тепер не археолог <g/> , а командувач підпілля <g/> ,
doc#59 — влада <g/> » <g/> . У своїй нещадній зосередженості Ірин відкидає все <g/> , що не можна безпосередньо
doc#59 . Відкидаючи поняття совісти <g/> , правди <g/> , зла <g/> . Ірин водночас говорить про « <g/> остаточний тріюмф
doc#59 , саможертва <g/> . « <g/> Ми тільки для нищення <g/> » <g/> , — каже Ірин <g/> . Нам не слід думати про життя <g/> . Ірини — одержимі
doc#59 ! <g/> ) постала з розуму <g/> , але з кволости розуму <g/> . </p><p> Ірин з блакитно-холодним полиском сірих очей —
doc#59 , що йшли тому <g/> , що переконали себе <g/> , що так треба <g/> . Ірин належить до тих людей <g/> , хто сказав собі <g/> : треба
doc#59 ненавидить Ірина і захоплюється ним <g/> , думає <g/> , що Ірин — передусім « <g/> калькулятор і психолог <g/> » <g/> .
doc#59 чому <g/> ? Тому образові самого себе <g/> , який Ірин собі виробив <g/> . Тому Іринові <g/> , яким він себе робив
doc#59 . </p><p> Так що ж <g/> , має рацію Вадим Васильович <g/> , кажучи <g/> : « <g/> Ірин — це назагал мірнота <g/> . Ірин — це тільки виконна
doc#59 , кажучи <g/> : « <g/> Ірин — це назагал мірнота <g/> . Ірин — це тільки виконна сила <g/> , урядовець <g/> , бюрократ
doc#59 в своїй пересічності <g/> » <g/> ? І зрештою висновок <g/> : « <g/> Ірин — це міт <g/> , Ірина нема й не було <g/> » <g/> ? Чи ця
doc#59 ? </p><p> І саме тут ми доходимо до відповіді <g/> . Ірин робив з себе пересічність <g/> . Те <g/> , що йому
doc#59 диктатор-вождь <g/> , навіть як герой і як мученик <g/> , Ірин хотів бути тільки солдатом своєї справи <g/> , отже <g/> ,
doc#59 : іти далі так <g/> , ніби нічого не сталося <g/> . Але Ірин не був справді пересічним <g/> , ми бачили <g/> , що він
doc#59 повстання людини <g/> » <g/> . </p><p> В епілозі повісти Ірин скидає з себе луску свого минулого <g/> . Він бачить <g/> :