This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#59 | Божок <g/> , нарешті — націоналіст-революціонер | Ірин | <g/> . Що вони роблять <g/> ? Згадують минуле і |
doc#59 | постать вчорашнього дня в повісті — Микола | Ірин | <g/> . Ірин — майже леґенда <g/> . Оповитий таємничістю |
doc#59 | вчорашнього дня в повісті — Микола Ірин <g/> . | Ірин | — майже леґенда <g/> . Оповитий таємничістю |
doc#59 | , бо труп ще мав цінність <g/> : на нього брали пайки <g/> . І | Ірин | <g/> , сливе за плечима вартового <g/> , ножиком прорізав |
doc#59 | за зорями <g/> , на схід <g/> . І ще вдруге і втретє тікав | Ірин | від смерти й сам гнав смерть перед собою <g/> , і |
doc#59 | за умовностями її фаху й суспільного стану <g/> . | Ірин | тепер не археолог <g/> , а командувач підпілля <g/> , |
doc#59 | — влада <g/> » <g/> . У своїй нещадній зосередженості | Ірин | відкидає все <g/> , що не можна безпосередньо |
doc#59 | . Відкидаючи поняття совісти <g/> , правди <g/> , зла <g/> . | Ірин | водночас говорить про « <g/> остаточний тріюмф |
doc#59 | , саможертва <g/> . « <g/> Ми тільки для нищення <g/> » <g/> , — каже | Ірин | <g/> . Нам не слід думати про життя <g/> . Ірини — одержимі |
doc#59 | ! <g/> ) постала з розуму <g/> , але з кволости розуму <g/> . </p><p> | Ірин | з блакитно-холодним полиском сірих очей — |
doc#59 | , що йшли тому <g/> , що переконали себе <g/> , що так треба <g/> . | Ірин | належить до тих людей <g/> , хто сказав собі <g/> : треба |
doc#59 | ненавидить Ірина і захоплюється ним <g/> , думає <g/> , що | Ірин | — передусім « <g/> калькулятор і психолог <g/> » <g/> . |
doc#59 | чому <g/> ? Тому образові самого себе <g/> , який | Ірин | собі виробив <g/> . Тому Іринові <g/> , яким він себе робив |
doc#59 | . </p><p> Так що ж <g/> , має рацію Вадим Васильович <g/> , кажучи <g/> : « <g/> | Ірин | — це назагал мірнота <g/> . Ірин — це тільки виконна |
doc#59 | , кажучи <g/> : « <g/> Ірин — це назагал мірнота <g/> . | Ірин | — це тільки виконна сила <g/> , урядовець <g/> , бюрократ |
doc#59 | в своїй пересічності <g/> » <g/> ? І зрештою висновок <g/> : « <g/> | Ірин | — це міт <g/> , Ірина нема й не було <g/> » <g/> ? Чи ця |
doc#59 | ? </p><p> І саме тут ми доходимо до відповіді <g/> . | Ірин | робив з себе пересічність <g/> . Те <g/> , що йому |
doc#59 | диктатор-вождь <g/> , навіть як герой і як мученик <g/> , | Ірин | хотів бути тільки солдатом своєї справи <g/> , отже <g/> , |
doc#59 | : іти далі так <g/> , ніби нічого не сталося <g/> . Але | Ірин | не був справді пересічним <g/> , ми бачили <g/> , що він |
doc#59 | повстання людини <g/> » <g/> . </p><p> В епілозі повісти | Ірин | скидає з себе луску свого минулого <g/> . Він бачить <g/> : |