Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 Можуть бути ( <g/> і є <g/> ) мови <g/> , що мають кілька коренів <g/> , себто мови <g/> , де спільні діялектні процеси точаться після їхнього розвитку нарізно <g/> .
doc#76 <p> 5. Регулятивним фактором у диференційних і інтеграційних процесах були ( <g/> і є <g/> ) факти загальної історії <g/> , насамперед факти колонізації та її припинення <g/> , творення і зникнення політичних тіл <g/> , їх об'єднання <g/> , поділ або розпад <g/> , їхні соціальні перетвори й нашарування в межах кожного політичного тіла <g/> .
doc#80 Кожний епітет не мусить бути оригінальний <g/> , хоч багато з них є <g/> , але він мусить бути точний <g/> , він мусить надати явищу рис неповторности <g/> .
doc#40 <p> Різниця в уживанні цих двох форм <g/> , коли вона є <g/> , випливає з їх формальної структури <g/> , а не з відтінків значення <g/> : форми з буду <g/> , двослівні <g/> , здаються при однорядності <g/> , бо показник майбутнього часу буду може бути вжитий тільки раз для кількох інфінітивів <g/> , напр <g/> .
doc#40 Поскільки вони в сучасній літературній мові стають однозначні <g/> , існування двох типів є <g/> , власне <g/> , зайве <g/> .
doc#25 Для нього більше важило підкреслити давність поділу східніх слов'ян на групи <g/> , і тому він у полеміці з Булічем силкувався довести <g/> , що є <g/> , власне <g/> , тільки одна риса <g/> , беззастережно спільна всім східньослов'янським мовам ( <g/> повноголос <g/> ) <g/> , більш-менш сюди він погоджувався прилучити це початкове о- з je- ( <g/> озеро <g/> , осінь <g/> ) і ж із *dj ( <g/> пряжа <g/> ) ( <g/> 8 <g/> , 165 <g/> ) <g/> .
doc#91 І коли є в « <g/> Таврії <g/> » окремі талановиті сторінки ( <g/> а вони є <g/> , головно в ліричних партіях <g/> ) <g/> , то вони тільки випинають разючу безстилевість цілого і <g/> , виказуючи талант автора <g/> , виказують тим більше головну втрату української літератури під СРСР — втрату культури <g/> .
doc#40 Поза тим накреслюється тенденція вживати форм на -ши в реченнях минулого часу <g/> , а форми на -чи при інших часах <g/> , хоч є <g/> , звичайно <g/> , багато відхилень від цього <g/> , бо система тут не усталена <g/> , пор <g/> .
doc#57 <p> Це перетворення є <g/> , здається мені <g/> , суттю творчої діяльности самого Жука <g/> , яку я бачу як синтезу його творчої культури <g/> , історичної культури і <g/> …
doc#85 Славнозвісна Айнштайнова формула світобудови <g/> : Е — тс1 2 з ( <g/> енергія дорівнює матерії <g/> , помноженій на швидкість світла в квадраті <g/> ) є <g/> , коли хочете <g/> , і формулою зв'язку духу та матерії <g/> .
doc#94 Але бодай слово таке є <g/> , навіть розщеплене на три — свободА <g/> , слободА <g/> , свобОда <g/> .
doc#40 Закінчення ці додаються до основи теперішнього часу дієслова <g/> , як вона є <g/> , наприклад <g/> , у другій же особі однини форми теперішнього часу <g/> , напр <g/> .
doc#73 Так є <g/> , наприклад <g/> , у напруженому оповіданні Петра Балея « <g/> Антошко <g/> » ( <g/> в збірці новель « <g/> Пан <g/> » <g/> ) <g/> , Навіть такий типово розволіклий письменник- етнографіст <g/> , як Василь Чапленко <g/> , пише книжечку оповідань <g/> , побудованих як коротка сюжетна анекдота ( <g/> збірка « <g/> Муза <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Так є <g/> , наприклад <g/> , у реченні « <g/> Що менше слів <g/> , то висловитись легше <g/> » ( <g/> Плужн <g/> .
doc#40 Більше є <g/> , отже <g/> , слів <g/> , де цей перехід відбувається <g/> ; пор <g/> .
doc#10 Щерба каже <g/> , що вона “ <g/> є <g/> , по-моєму <g/> , великою мірою предметом віри <g/> , але не знання <g/> ” ( <g/> Цит <g/> .
doc#40 ) <g/> , де форма однини на відміну від форми множини означає людей взагалі <g/> , а не людей чоловічої статі <g/> , як це останнє є <g/> , приміром <g/> , у реченні « <g/> Припроваджено до мене аж десятьох арештантів <g/> : сімох чоловіків і три жінки <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> .
doc#25 Таке є <g/> , приміром <g/> , вагання форм дієслів типу збирати — збірати <g/> , вмирати—вмірати ( <g/> 3 <g/> , 72 <g/> ) <g/> .
doc#98 В УРЕ гасло ніби є <g/> , хоч яке куце <g/> , але не в стосунку до України <g/> , — виходить <g/> , отже <g/> , на те саме <g/> .
doc#28 <p> Перспективи вже нема <g/> , жук над ухом <g/> , сонце і воли – близьке й далеке – все переплуталося <g/> , бо й природа існує вже не сама по собі <g/> , а для поета ( <g/> сонце колисає поета <g/> ) <g/> , появилися цілком іраціональні образи ( <g/> сизокрила юга літнього дня <g/> ) – і все це виправдане тим <g/> , що елементи об'єктивного опису <g/> , поскільки вони тут є <g/> , цікавлять поета не самі по собі <g/> , а як знаки його внутрішнього стану <g/> , його зростання з землею <g/> , його розчинення в зануреному в спеку всесвіті <g/> .