Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 , можна вжити складне речення з сполучним словом який <g/> : « <g/> Я з махорки курив « <g/> сигарети« <g/> , до яких ще на фронті звик« <g/> , одначе в письменника ми знаходимо замість сполучного слова ( <g/> до <g/> ) яких сполучник що і займенник ( <g/> до <g/> ) них <g/> : « <g/> Я з махорки курив « <g/> сигарети« <g/> , що до них ще на фронті звик <g/> » ( <g/> Сос <g/> .
doc#16 ) <g/> , яких вісниківство все таки прийняло в свій пантеон <g/> ?
doc#37 Були це збірники літературної проблематики « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшло три <g/> , а четвертий не побачив світу <g/> , видання <g/> , присвячене дискусії літературних проблем в чергуванні з поезіями на теми літературної творчості <g/> ; альманахи « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшов тільки один <g/> , видання <g/> , присвячене літературним творам і конкретній літературній критиці — другий <g/> , уже зформований <g/> , так і не побачив світу <g/> , а перший був порядно зіпсований халтурною коректою <g/> , що спотворювала текст <g/> , подекуди до невпізнання <g/> ; і найдовговічніше з усіх видання ( <g/> 11 випусків <g/> ) місячника літератури <g/> , мистецтва й критики « <g/> Арка <g/> » <g/> , чий стандарт і змістом і оформленням <g/> , за яке відповідав
doc#37 Були це збірники літературної проблематики « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшло три <g/> , а четвертий не побачив світу <g/> , видання <g/> , присвячене дискусії літературних проблем в чергуванні з поезіями на теми літературної творчості <g/> ; альманахи « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшов тільки один <g/> , видання <g/> , присвячене літературним творам і конкретній літературній критиці — другий <g/> , уже зформований <g/> , так і не побачив світу <g/> , а перший був порядно зіпсований халтурною коректою <g/> , що спотворювала текст <g/> , подекуди до невпізнання <g/> ; і найдовговічніше з усіх видання ( <g/> 11 випусків <g/> ) місячника літератури <g/> , мистецтва й критики « <g/> Арка <g/> » <g/> , чий стандарт і змістом і оформленням <g/> , за яке відповідав Яків Гніздовський <g/> , — ледве чи перевершений і в пізніші роки <g/> .
doc#49 Це ледь чутні асоціяції <g/> , яких можна і не усвідомлювати безпосередньо <g/> .
doc#63 Його европеїзм <g/> , з одного боку <g/> , і шукання демонічного <g/> , надлюдського <g/> , іраціонального в людині <g/> , з другого <g/> , виплід трагічного конфлікту з Україною - і в цьому інтерес і вага його творчости - інтерес і вага <g/> , яких для Туреччини ніколи не матимуть екзотичні романи Фаррера <g/> .
doc#20 Що не виключало того <g/> , що роками вона доглядала його <g/> , хворого <g/> , і не раз корилася далі його примхам і вередуванням <g/> , яких не бракувало <g/> .
doc#81 Що не виключало того <g/> , що роками вона доглядала його <g/> , хворого <g/> , і не раз корилася далі його примхам і вередуванням <g/> , яких ніколи не бракувало <g/> .
doc#81 Грушевський писав мовою <g/> , круто присоленою галицькими виразами <g/> , яких я не знав абсолютно <g/> .
doc#40 Крім того <g/> , родовий відмінок приналежносте забезпечує деякі можливості вислову <g/> , яких не має присвійний прикметник <g/> , як от <g/> : тільки родовий відмінок приналежносте дає змогу передавати число власників <g/> : « <g/> Вона ( <g/> хата <g/> ) вже давно не Чепелишина <g/> , а внуків </p><p> її <g/> » ( <g/> Кон <g/> .
doc#9 Вони <g/> , по-перше <g/> , повертаються до норм літературної мови двадцятих років <g/> , по-друге <g/> , з них читачі сприймають і деякі нові галицизми <g/> , яких досі не знали або знали хіба в поетичній мові <g/> .
doc#52 Жінок у Кенґірі « <g/> знайшлося багато не тільки горлатих <g/> , але й сміливих <g/> , особливо серед українських дівчат <g/> , яких і було в жіночому таборі більшість <g/> » ( <g/> с. 321 <g/> ) <g/> .
doc#72 Вістря українського терору було спрямоване на окремих польських діячів <g/> , яких підозрівали в антиукраїнському наставленні <g/> , і проти українських діячів <g/> , запідозрених у зраді української справи <g/> , а також на саботаж <g/> : нищення польського майна <g/> , засобів сполучення <g/> , промислових об'єктів <g/> .
doc#60 Трудно знайти в російській мові такі дієслова <g/> , яких можна вживати то з одним відмінком <g/> , то з іншим <g/> .
doc#40 <p> 5. Через те <g/> , що наказовий спосіб попри всю свою вольовість і афективність все таки показує дії <g/> , яких об'єктивно нема <g/> , які існують тільки в бажанні мовця <g/> , іноді — якраз тоді <g/> , коли треба підкреслити конечність здійснення цього бажання — у функції наказу вживається замість наказового дійсний спосіб ( <g/> звичайно майбутній час доконаного виду <g/> ) <g/> .
doc#62 Берешся за цей том як за науковий матеріял - і такий він є - і сам не помічаєш <g/> , як поступово опиняєшся у полоні фактів <g/> , міркувань <g/> , розгадок неясного й плутаного в людських життях минулого <g/> , у творчих процесах <g/> , у розшифровуванні зашифрованого <g/> , у продиранні до глибин літературної творчости й особистої поведінки осіб <g/> , що ще так недавно були з нами і що про них ми так на диво мало знали <g/> , яких не розуміли або розуміли фальшиво <g/> . </p>
doc#81 Характер Миколи Миколайовича як людини і як науковця ідеально відбився в виборі теми для його головної студії з історії літератури <g/> : мікроскопічна аналіза « <g/> Патерикону <g/> » С. Косова й « <g/> Тературµіми <g/> » А. Кальнофойського <g/> , яких тепер <g/> , мабуть <g/> , ніхто не читає <g/> , мбла <g/> , однак <g/> , вести до показу <g/> , що література українського барокко не зреклася традицій старокиївського періоду <g/> , усе це вело до ствердження безперервности й переємности українського процесу і фактично заперечувало політичне гасло про Москву як продовжувача старокиївських традицій <g/> , — позиція в радянських умовах майже антирежимна <g/> , але захована в плетиві схоластичности так старанно <g/> , ніде виразно не зформульована <g/> , так що вся її антирежимність стає зовсім непомітною <g/> .
doc#80 <p> У Домонтовича <g/> : « <g/> Вісімсот козаків <g/> , яких привіз з собою Савко до Бендер <g/> , варті були й бенкету <g/> , і коштовних подарунків <g/> , і ласки щирої <g/> , і на ґанкові килима простеленого <g/> , і мушкетної стрілянини <g/> , і всіляких похвал <g/> » <g/> . </p>
doc#11 Далі деклярація незалежности <g/> , коротенька <g/> , яких півтора десятки рядків <g/> , але не такі вже короткі привітання <g/> .
doc#81 Разом зі мною вона запросила Оксану Линтварьову з її синами <g/> , старшим — Лесем <g/> , яких тринадцятьох років <g/> , і молодшим — Олегом <g/> , у родині — Олежкою <g/> .