Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Вона <g/> , насамперед <g/> , відкидає обвинувачення в тому <g/> , що тогочасна українська літературна мова мала штучний характер <g/> : « <g/> Наша новітня літературна мова може показатися видуманою <g/> , робленою <g/> , знеповажаючим критикам перш усього через те <g/> , що вона виявляє велику силу власне таки народних слів <g/> , тільки невідомих <g/> »1. Це удар по І. Нечуєві-Левицькому <g/> , який <g/> , дарма що в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної мови <g/> , практично відкидав як ненароднє все <g/> , що не входило до мовного узусу милої його серцю Надросянщини <g/> .
doc#31 До певної міри це стосується і до Дмитра Донцова і напевне до Євгена Маланюка <g/> , який <g/> , добираючи статті до збірки вибраного <g/> , добру чверть віддав постатям російської культури <g/> .
doc#60 вийшов словник під редакцією Калиновича <g/> , словник <g/> , який <g/> , досить слушно <g/> , був названий одним з авторитетів в українському мовознавстві не російсько-українським <g/> , а російсько-російським словником <g/> . </p>
doc#16 НКВД вважає за українського націоналіста вчителя <g/> , який <g/> , закінчивши лекцію української мови <g/> , на перерві далі говорить з учнями по-українськи <g/> .
doc#93 Це був тріюмф театру і — в тих обставинах — тріюмф вільного мистецтва <g/> , творчого духу <g/> , тріюмф <g/> , який <g/> , може <g/> , однаково переживали публіка і театр <g/> . </p>
doc#40 Звичайно в ролі показника неозначености вживається займенник один або який <g/> , напр <g/> .
doc#81 Евакуювався на схід Іван Пільгук <g/> , який <g/> , не маю сумніву <g/> , в почуваннях своїх не був далекий від « <g/> директора <g/> » нашої « <g/> школи <g/> » <g/> , Катерини Іванівни <g/> , і який час від часу спромагався в роки відлиг на трохи сміливіший крок <g/> , як от <g/> , приміром <g/> , 1969 року видання « <g/> вибраного <g/> » ( <g/> себто безжалісно обкраяного <g/> ) Панька Куліша з тим <g/> , щоб кожного разу проходити жорстоку « <g/> проробку <g/> » за націоналізм <g/> .
doc#92 Коли я згадую дворічну « <g/> співпрацю <g/> » Булаховського з Білодідом <g/> , коли я дивлюся на посмертно опубліковані фотографії Білодіда з Булаховським або Виноградовим ( <g/> який <g/> , одначе <g/> , знав ціну Білодідові й не пускав його навіть на поріг ним редагованого журналу « <g/> Вопросы языкознания <g/> » <g/> ) <g/> , мимоволі згадую рядки Василя Курочкіна про цей тип людей <g/> : </p><p> Осторожность <g/> , осторожность <g/> , господа <g/> ! </p>
doc#40 <p> Цілковито так <g/> , як прикметник <g/> , відміняються займенники який <g/> , такий <g/> , сякий <g/> , котрий <g/> , кожний <g/> , сам ( <g/> ий <g/> ) <g/> , всякий <g/> , жадний <g/> , інший <g/> , інакший <g/> , наш <g/> , ваш <g/> , їхній <g/> .
doc#81 <p> Заважило в цій тривалості й відданості те <g/> , що було далі <g/> : високі осяги української культури — « <g/> Березіль <g/> » Курбасів <g/> , писання Миколи Хвильового <g/> , який <g/> , як на мене <g/> , йшов в одному річищі з Борисом Пільняком <g/> , але йшов глибше і цікавіше <g/> , вірші Павла Тичини ( <g/> який починався для мене не « <g/> Соняшними клярнетами <g/> » <g/> , а <g/> , поза хронологією <g/> , « <g/> Вітром з України <g/> » <g/> , який її подруга Єлизавета Бойко подарувала сестрі Вірі з написом « <g/> Аматорці української поезії <g/> » <g/> , прозою Юрія Яновського <g/> , відкриттям після нездарних перекладів Сологуба Шевченка в ориµіналі <g/> , а особливо <g/> , на перших кроках <g/> , відкриттям Лесі Українки з її поєднанням європейськости з українськістю <g/> .
doc#89 Рішучу перевагу рецензент « <g/> Таймсу <g/> » віддає іншому критикові — Емпсонові <g/> , який « <g/> має два обдаровання <g/> , що їх бракує Ґріґсонові <g/> , — тонке вухо на синтаксу й інтерес до людської натури <g/> » <g/> .
doc#97 Своє бачення становища казахів він показав у малярському творі <g/> , відомому під назвою « <g/> Державний кулак <g/> » або <g/> , також <g/> , « <g/> Байгуші під вікном <g/> » <g/> , звичайно датованому 1853 роком <g/> , себто формально поза межами того періоду <g/> , який аналізує Автор <g/> .
doc#40 Чим розвиненіша людина <g/> , чим краще вона знає загальну історію <g/> , історію культури <g/> , літератури і мови <g/> , тим легше вона відрізнить архаїзми від неологізмів і часто навіть зможе сказати <g/> , до якої епохи який архаїзм належить <g/> .
doc#8 Якби мене запитали <g/> , що таке есеї <g/> , я сказав би <g/> : есей — це такий літературний жанр <g/> , який бачить у дійсності те <g/> , чого люди в ній звичайно не бачать <g/> , і цю одну сторону унаочнює і уопуклює так <g/> , що стає вона нібито цілою дійсністю <g/> .
doc#66 Але це ще не є той театр <g/> , який би поетка собі скорила <g/> , поставила собі на службу <g/> .
doc#74 Відтепер українська культура та її невід'ємна складова частина українська мова повинні були суворо дотримуватися гасла « <g/> національна формою <g/> , соціялістична змістом <g/> » <g/> , який би сенс не вкладався в цю заклинальну формулу <g/> .
doc#66 Не можна дати такого образу <g/> , який би сполучив у собі всі ці теми <g/> : Юда — християнин <g/> , історичний Юда <g/> , зрадник зі своєю психологією <g/> , « <g/> українська <g/> » тема зради <g/> , селянська тема <g/> , тема буденщини <g/> , — може якийсь актор колись зможе сполучити все це в одному образі — тепер такого актора ми уявити собі не можемо <g/> .
doc#0 Другим був сільськогосподарський <g/> , який був доручений Українському науковому інститутові в Берліні <g/> , а персонально — економістові Романові Димінському <g/> .
doc#51 <p> Додаймо до цього <g/> , що Бузук <g/> , який був зв'язаний з Білоруссю не менше <g/> , ніж з Україною <g/> , брав участь як поет і критик також у білоруському літературному русі <g/> .
doc#16 <p> Головна причина такого помішання понять полягає в тому <g/> , що в силу своєї обдарованости і темпераментности <g/> , в силу закономірностей історичного розвитку українства Донцов <g/> , який був носієм ідей націоналізму в його крайній формі <g/> , став єдиним популярним ідеологом націоналізму <g/> ; але його крайності були величезній більшості українського народу чужі й далекі <g/> , і <g/> , приймаючи до певної міри ідейний провід Донцова <g/> , він фактично вкладав у рух <g/> , у свій визвольний рух <g/> , зміст націоналізму « <g/> поміркованого <g/> » <g/> , « <g/> гуманістичного <g/> » <g/> , « <g/> демократичного <g/> » <g/> , « <g/> християнського <g/> » <g/> , чи як ще його можна умовно назвати <g/> .