Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 , у листі про щось <g/> ) <g/> , описати ( <g/> = змалювати словами <g/> ) тощо <g/> .
doc#40 : « <g/> Чи може що ( <g/> = щось <g/> ) з Тарасом сталось <g/> ?
doc#40 ) <g/> ; приклади прономіналізації інших іменників і прикметників <g/> : « <g/> Сперечатися з Козачуком при даній ( <g/> — цій <g/> ) ситуації — річ <g/> : ( <g/> = щось <g/> ) зайва й безнадійна <g/> » ( <g/> Качура <g/> ) <g/> ; « <g/> Той те <g/> , другий друге каже <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#40 ) тяжко уявити <g/> , що хтось ( <g/> або щось <g/> ) цяткував поля перелісками і краяв їх ярами <g/> , а вже зовсім не можна цього сказати про покрученість ярів <g/> . </p>
doc#0 Не робити щось <g/> , а тільки сигналізувати <g/> .
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#41 <p> Людина не ходить до каварень <g/> , бо знає сама про себе <g/> : « <g/> Кінчаю я звичайно тим <g/> , що розіб'ю щось <g/> , зачеплю <g/> , десь перекину стільця <g/> , комусь наступлю на ногу <g/> .
doc#94 І справді <g/> , як можна встати за щось <g/> , коли для цього чогось у мові нема навіть слова <g/> ?
doc#81 Фактом лишається <g/> , що за кілька днів профспілка написала щось <g/> , мені невідоме <g/> , до установи <g/> , і мене взято знову до праці <g/> .
doc#27 Як би там не було <g/> , а така людина має своє щось <g/> , свою константу <g/> , свою facultd maitresse <g/> , яка зберігається крізь цілість життя <g/> .
doc#81 Там я був щось <g/> , тут я був ніщо <g/> .
doc#40 Одначе такого характеру речення вже не належать до абсолютно-безособових <g/> , бо в них майже завжди можливий якийнебудь неозначений підмет типу щось <g/> , усе абощо <g/> .
doc#81 Уже тоді я бачив <g/> , як у поведінці Петрова поєднувалися скептичне taedium vitae з радістю життя <g/> , майже дитячою <g/> , як він радів <g/> , маленький <g/> , кругленький <g/> , з кругленьким черевцем і широкою лисиною <g/> , і з примруженими очима <g/> , що проникливо дивилися крізь круглі окуляри <g/> , з щільно стисненими вустами <g/> , що раптом розкривалися в наївно-дитячій посмішці <g/> , коли знаходилося щось <g/> , чим можна було поласувати — чи то з харчів <g/> , чи то з інтелектуальних лагоминок — вдала стаття <g/> , гостра репліка <g/> , хитра алюзія <g/> , витончений дотеп <g/> . </p>
doc#81 Було в них щось <g/> , що наближало їх до космополітизму <g/> .
doc#81 Тільки з факту його випущення можна здогадуватися <g/> , що і тоді в ньому лишалося щось із його вищости <g/> , щось <g/> , що різнило його в очах слідчих від більшости в'язнів <g/> .
doc#6 Він ніколи не спромігся помирити між собою ці дві світи <g/> , і його віра була не так актом їх примирення <g/> , як спробою знайти щось <g/> , що стояло б осторонь цього конфлікту і понад ним <g/> .
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#16 А " <g/> майже загальний для всіх віків психологічний закон є той <g/> , що не можна бути апостолом <g/> , не відчуваючи бажання гостро змасакрувати когось або зруйнувати щось <g/> .
doc#11 ) Хоч уже достеменно відомо <g/> , що це постмодернізм <g/> , постфевдалізм <g/> , поствандалізм <g/> , постокультизм і ще там щось <g/> .
doc#0 Справді <g/> , за верхів'ям тих звалищ щось непрезентабельне <g/> , але щось <g/> .