Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 <p> Повертаючися до памфлетів Хвильового <g/> : кіну взагалі <g/> , а особливо кіну " <g/> звенигірного <g/> " типу властиві повторення мотивів <g/> , постійне повертання їх <g/> , часто в ускладненій формі <g/> .
doc#40 До м'якої групи належать головне назви осіб з наростками -ар <g/> , -up ( <g/> типу плугатар <g/> , проводир <g/> ) <g/> , а також деякі позичені з чужих мов <g/> , як от архівар <g/> , інвентар <g/> , лимар <g/> , нотар <g/> , паламар <g/> , пролетар <g/> , секретар <g/> , манастир <g/> , вівтар <g/> ; але бриґадир <g/> , касир <g/> , комісар <g/> , командир <g/> , семінар і переважна частина новіших позичень належать до твердої групи <g/> .
doc#10 і про розмірно дієслівний характер української мови ( <g/> 5 <g/> , 36 <g/> ) <g/> ; розмежування віддієслівних іменників з нульовим суфіксом <g/> , суфіксом -к- і суфіксом -ння ( <g/> 5 <g/> , 45 <g/> ) <g/> ; особливості вживання часових форм дієслова ( <g/> 5 <g/> , 53 <g/> ) <g/> ; настанова про перевагу що над який і особливо котрий у релятивних підрядних реченнях ( <g/> 5 <g/> , 107 <g/> ) <g/> ; заборона протиставного же ( <g/> типу <g/> : Я мовчав <g/> , він же говорив <g/> , — 5 <g/> , 115 <g/> ) <g/> ; межі вживання прийменника по і його замін ( <g/> 5 <g/> , 118 <g/> ) <g/> ; часові конструкції ( <g/> 5 <g/> , 128 <g/> ) <g/> ; і особливо — керування дієслів ( <g/> 5 <g/> , 66 <g/> ) <g/> .
doc#40 § 73 <g/> ) або а замість о ( <g/> типу багатий — див <g/> .
doc#40 Проте <g/> , і тут є відхилення до фонетичного принципу — в тих словах <g/> , де всупереч етимології пишемо у замість о ( <g/> типу будяк <g/> , мачуха — див <g/> .
doc#15 Коли він одним заходом каже про занепад деіктичних речень <g/> , партиципіяльних ( <g/> типу <g/> : дано знамено <g/> ) <g/> , речень типу час їхати і т. д. <g/> , то ледве чи можна все це підігнати під єдине правило <g/> .
doc#81 Від політики світової революції і « <g/> героїки <g/> » ударної праці ( <g/> типу « <g/> Встречного <g/> » Ф. Ермлера та С. Юткевича — січень 1933 <g/> ) <g/> , від бляшаного героїзму сталінського « <g/> Чапаєва <g/> » ( <g/> братів Васільєвих <g/> , грудень 1934 <g/> ) нам дозволялося зрідка і на короткий час утекти до дрібних усмішок і минущих сліз приватного життя « <g/> маленької людини <g/> » <g/> .
doc#40 <p> У сучасній українській літературній мові <g/> , крім кількаслівних назв ( <g/> типу « <g/> Чашки чаю« <g/> ) і сполучень іменника з прийменником ( <g/> типу через Суботове <g/> ) найчастіше зустрічаються кіль- каслівні члени речення при складних висловах часових <g/> , видових або способових форм дієслова <g/> , напр <g/> .
doc#17 Постать Кума – цілком з народнього фарсу <g/> , аж до « <g/> фізіологічних <g/> » деталів ( <g/> перебування в відходку <g/> , бурчання в животі <g/> ) і пародійних реплік ( <g/> типу « <g/> Сам вудитиму – сам помру <g/> » <g/> ) <g/> , і Б. Паздрій прекрасно зумів поєднати ці традиції з нотками внутрішньої приречености <g/> .
doc#40 Це поодинокі книжні слова ( <g/> типу єство <g/> ) або не зовсім принатурені чужі слова ( <g/> типу депо — депа <g/> ) <g/> .
doc#27 Як і імперсько-побугові слова ( <g/> типу кофе <g/> , скучно <g/> , цілковитий <g/> , на отшибі <g/> ) <g/> , вони не відбивають загальних поглядів письменника на склад української мови <g/> .
doc#65 Іменники з цим суфіксом ( <g/> типу якість <g/> ) можуть бути фактично творені мало не від кожного прикметника <g/> .
doc#40 <p> Граматичну суть непрямої мови встановити ще легше <g/> : це складнопідрядне речення з підрядним реченням об'єктного ( <g/> додаткового <g/> ) типу <g/> .
doc#40 Непродуктивні сьогодні чергування приголосних відтворюються на письмі за вимовою <g/> , себто за фонетичним принципом <g/> : рука — ручка — руці <g/> ; так само і наявні в вимові спрощення груп приголосних ( <g/> чергування з нулем звука <g/> ) типу щасливий <g/> , пісний ( <g/> етимологічно мало б бути щастливий <g/> , пістний <g/> ) відтворюються фонетично <g/> , хоч є випадки і етимологічного правопису ( <g/> шістнадцять — до вимови ближче було б шіснадцять <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> З прикметників <g/> , основа яких не кінчається на -н- <g/> , до м'яких належать виведені від назв тварин типу песій <g/> , козій <g/> , орлій <g/> , порядковий числівник третій і ті <g/> , основа яких кінчається на -й <g/> , типу безкраїй ( <g/> = безкрай+ий <g/> ) <g/> , довговіїй <g/> . </p>
doc#40 У сучасній українській літературній мові пасивними звичайно звуть дієприкметники <g/> , що закінчуються на -пий і -тий <g/> , типу удосконалений <g/> , тертий тощо <g/> .
doc#10 Він почав новий етап у розвитку української описової діялектології <g/> , внеможлививши на майбутнє появу дилетантськи-безпорад-них описів окремих говірок <g/> , типу <g/> , приміром <g/> , численних праць І. Верхратського <g/> . </p>
doc#3 <p> У часі ширення цих метастаз збіглося з двома іншими явищами <g/> : занепад двоїни і семантична невтралізація числівників <g/> , умовно називаних збірними <g/> , типу двоє <g/> , троє і т.д. Обидва ці процеси мали поступовий і тривалий характер <g/> , з варіяціями діялектично-територіяльного типу <g/> .
doc#23 Досить порівняти « <g/> Жидівські мелодії <g/> » Байрона з його « <g/> англійською <g/> » лірикою <g/> , типу згадуваних вище ньюстедських поезій <g/> .
doc#3 <p> Можна думати <g/> , що перший зсув стався в іменниках з подвійною основою <g/> , типу теля — телята і плем'я — племена <g/> .