Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 , до з родовим <g/> , крізь з знахідним <g/> , при <g/> , з місцевим <g/> ) <g/> , а іноді — з кількома ( <g/> тоді <g/> , звичайно <g/> , з різним значенням <g/> , напр <g/> .
doc#40 У сучасній літературній мові при <g/> , частіше вживається не на означення самої територіальної близькости <g/> , а щоб показати приналежність <g/> , приписаність до чогонебудь <g/> , напр <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#72 <p> Які б причини на те не склалися <g/> , а факт <g/> , що <g/> , скажімо <g/> , 1908 р. дев'ять українських часописів розходилися — в найкращому випадку — загальним накладом 20 тисяч примірників ( <g/> а в дійсності <g/> , либонь <g/> , меншим <g/> ) при 30-мільйоновому населенні <g/> , говорить сам за себе <g/> .
doc#40 Одначе в однині жіночого і середнього роду вони відміняються за прикметниковим типом <g/> : Черкашина — Черкашиної — Черкашиній і т. д. <g/> ; Синельникове — Си- нельникового — Синельниковому і т. д. Щождо прізвищ на -ів ( <g/> -ов <g/> ) <g/> , то вони в чоловічому роді в однині відміняються як іменники <g/> , але мають прикметникову форму орудного відмінка <g/> : Зеров — Зерову —Зеровим — при 3єрові <g/> , а множину мають прикметникову <g/> , за винятком іменникового називного відмінка <g/> : Зерови — Зерових — Зеровим — Зеровими — при Зерових <g/> .
doc#40 Якщо при а то вживається ще і ( <g/> й <g/> ) <g/> , то сполучник набирає відтінку можливости <g/> , ймовірности факту <g/> , напр <g/> .
doc#9 <p> Ще численніші матеріяли можна наводити з побутової лексики в тому широкому розумінні <g/> , якого ми надавали цьому поняттю вище <g/> , при аналізі мови П. Куліша і М. Старицького <g/> . </p>
doc#7 За традиційними історично-літературними наличками <g/> , цей принцип починається в пізніх символістів ( <g/> хоч прояви його при бажанні можна знайти і в Малярме <g/> ) <g/> , а потім характеризує поміркованих сюрреалістів <g/> .
doc#40 <p> Усе це з плачем викрикувала Маланка Андрієві в спину при булькоті горнятка та потріскуванні сухого труску <g/> » ( <g/> Коц <g/> .
doc#40 Навпаки <g/> , при великому використанні кальок мова поступово скоряється чужим для неї законам словотворення <g/> , пов'язання слів у реченні і може з часом зовсім утратити свою внутрішню своєрідність <g/> .
doc#9 Можна припустити галицький вплив при вживанні форми називно-знахідного відмінка множини копита при нормальному копитаxlix <g/> .
doc#17 <p> Цілком своєрідні трудності при вибраному режисерському розв'язанні вистави становить роля Малахія <g/> .
doc#40 В цій ролі виступає звичайно звук зовсім іншого способу творення — гортанне г. Цей звук твориться в горлі дрижанням голосниць ( <g/> язик при цьому перебуває в такому становищі <g/> , як при вимові а <g/> ) <g/> , відрізняючися від вимови голосних тільки тим <g/> , що при вимові г постає не змикання <g/> , а щілина між голосовими зв'язками <g/> , а прохід для повітря між хрящами звужений <g/> .
doc#40 Ступінь лябіялізації особливо сильний при вимові у. Поза тим звук о — це звук заднього ряду ( <g/> як і а <g/> , <g/> ) і середнього піднесення ( <g/> як і е <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Звук і — голосний теж переднього ряду <g/> , але високого піднесення <g/> ; при вимові цього звука не тільки нема лябіялізації <g/> , а навпаки <g/> , губи розтягаються <g/> , в наслідок чого щілина між ними довшає і вужчає <g/> . </p>
doc#40 , конечний <g/> , статечний <g/> , запічний <g/> , нічний <g/> , хоч <g/> , наприклад <g/> , слова місячний <g/> , пшеничний тощо нерідко вимовляються із ш. </p><p> Звук ч <g/> , як ми вже знаємо <g/> , — африката <g/> , що складається з елементів m + ш а звук п вимовляється так само <g/> , як пі <g/> , тільки з додатком носового резонансу <g/> ; таким чином при вимові чн язик двічі повинен робити рух <g/> , потрібний для вимови ш. В наслідок розподібнення вимови ч і спрощується в ш <g/> , — це і є явище дисиміляції <g/> . </p>
doc#40 <p> Подруге <g/> , показник -ся використовується як словотворчий елемент при витворенні внутрішньо-видових відтінків у сполуці з приростками на- <g/> , ви- <g/> , з- і роз- <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Ще більше труднощів при встановленні меж слова завдає та його риса <g/> , яка зветься полісемією <g/> .
doc#40 <p> Залежним словом при всякому керуванні <g/> , як випливає вже з визначення цього типу зв'язку членів речення <g/> , може бути тільки ім'я ( <g/> іменник і його заміни <g/> ) <g/> .
doc#59 « <g/> Еней і життя його при всій своїй силі <g/> , — а може <g/> , саме тому воно і є таке сильне — має характер суто біологічний <g/> .