Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 Як просто можна розв'язувати дуже непрості питання <g/> ! </p>
doc#41 І коли такі визначення-парадокси з'являються до всього як відповідь на питання ( <g/> « <g/> Що таке похвала <g/> ?
doc#40 Тут наш правопис послідовніший від мови <g/> : правила пунктуації забороняють при непрямому питанні ставити знак питання ( <g/> бо й справді <g/> , тоді б він мав стосуватися не тільки до підрядного речення <g/> , а до цілости <g/> , себто і до головного речення <g/> ) <g/> .
doc#55 <p> У цьому контексті виринає ще раз питання ( <g/> воно щоправда <g/> , більше стосується лексики і лише побічно — правопису <g/> ) про мовну спадщину середньоукраїнського періоду <g/> , коли Україна <g/> , окрайцем <g/> , опинилася в Східно-Центральній Европейській спільноті мов і народів <g/> .
doc#80 В одних випадках це мало бути питання ( <g/> від якого відкараскаються літературні сноби <g/> ) <g/> , — а що далі <g/> ?
doc#40 До цих останніх належать крапка ( <g/> інтонація закінчености <g/> ) <g/> , крапки ( <g/> інтонація обірваности <g/> ) <g/> , знак оклику і почасти знак питання ( <g/> пор <g/> .
doc#98 до яких люди добровільно не їхали <g/> . </p><p> Можна не сумніватися <g/> , що йому слідчі ставили питання ( <g/> стандартні <g/> ) про його друзів і знайомих <g/> : « <g/> А що ви знаєте про
doc#15 Зате <g/> , заслугою Синявського була постава питання ( <g/> хай мимобіжна й спрощена <g/> ) про генезу називного речення <g/> , Синявський виводить називні речення з двоелементних через пропуск дієслова є " <g/> у значенні самої тільки дієслівности без жадного іншого значення <g/> " <g/> , погоджуючися в цьому з К. Т. Німчиновим <g/> , якиий тоді ж таки виступив теж із коротенькою генетичною характеристикою називних речень <g/> . </p>
doc#52 Еміграція з її хворобливою перечуленістю до національного питання ( <g/> щось на зразок славнозвісної анекдоти « <g/> Слонь а Польска <g/> » <g/> ) становить собою особливо сприятливий ґрунт для ототожнення нації з партією <g/> .
doc#40 Тепер на перше місце між ними виходить слово східняк ( <g/> але чи воно прищепиться в загальній літературній мові <g/> , це інше питання <g/> ) <g/> . </p>
doc#2 І ось зазвучала в ньому гра сумна сопілок <g/> , і зразу постало перше питання <g/> , - чому ця гра сумна <g/> .
doc#40 Навпаки <g/> , доконаний вид не терпить при собі ані цих слів <g/> , ані цього питання <g/> , а це тому <g/> , що він показує таке сприймання дії <g/> , коли мовець ніби протистоїть їй <g/> : дія йде з минулого у майбутнє <g/> , а мовець ніби дивиться на неї з кінця <g/> , з майбутнього в минуле <g/> , напр <g/> .
doc#72 Правда <g/> , соціял-демократи ( <g/> більшовики <g/> ) розглядали українську проблему не окремо <g/> , а в рамках загальної дискусії про програму з національного питання <g/> , але з Ленінових підготовчих записів ясно випливає <g/> , що саме жвавий інтерес до України був поштовхом до праці в цьому напрямі <g/> .
doc#59 <p> Щоб наблизитися до відповіді на перше питання <g/> , в пригоді нам стануть і деякі міркування <g/> , і образ професора Кравчука <g/> .
doc#16 Скажімо <g/> , питання про ставлення до інших націй на Україні <g/> : культурна автономія їх <g/> , чи асиміляція <g/> , чи виселення <g/> , чи ( <g/> було й таке <g/> ) екстермінація — питання <g/> , в розв'язанні якого теоретики націоналізму вбачають чи не суть націоналізму <g/> , — воно в житті <g/> , попри всю свою важливість <g/> , не стало визначальним в усвідомленні того <g/> , що таке націоналізм і націоналісти <g/> .
doc#59 Як воно подане <g/> , це питання <g/> , варте спеціяльного досліду <g/> .
doc#94 Так <g/> , отже <g/> , чи спроба демократичної українізації <g/> , третьої і інакшої від двох попередніх <g/> , може вдатися — це питання <g/> , відповідь на яке захована в майбутньому <g/> . </p>
doc#28 <p> І тут <g/> , перед лицем невблаганної старости <g/> , виринає в нього питання <g/> , де його доробок <g/> , « <g/> де плід твоїх трудів і творчости твоєї <g/> ?
doc#40 Те <g/> , що школярі часто помилково ставлять у таких випадках знак питання <g/> , доводить <g/> , що мова тут ще зберігає елементи питальної інтонації <g/> , отже <g/> , не остаточно підпорядкувала підрядне речення ( <g/> витворене з власне прямої мови <g/> ) головному реченню ( <g/> витвореному з авторського пояснення <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Читати по-українському могло 35 <g/> , писати — 19 <g/> , говорити — 18 <g/> , слабко говорити — 2. Українську пресу передплачувало 18 <g/> , українські книжки й журнали читало 24. Відповідаючи на головне питання <g/> , ймовірно не без впливу напутніх виступів преси й радіо <g/> , 59 сказали <g/> , що бажано організувати для робітників гуртки <g/> , де викладали б українські предмети <g/> ; 14 хотіло <g/> , щоб українські книжки були дешевшими <g/> .