Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 У займенниках варт звернути увагу на спорадичне вживання зворотного займенника себе в функції взаємного займенника відповідне до східноукраїнського і літературного звороту один одного ( <g/> « <g/> Жду лиш <g/> , коли ми поглянем на себе <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; пор <g/> .
doc#40 <p> Синоніми можуть бути зовсім близькі значенням один до одного <g/> , але вони ніколи не дорівнюють один одному остаточно <g/> .
doc#81 Показали мені Грушевського <g/> , показали Сергія Єфремова <g/> , пояснили <g/> , що вони сидять нарізно <g/> , бо не зносять один одного <g/> , але на них двох тримається Академія <g/> .
doc#5 Люди стають для автора формулами хемічних реакцій <g/> , і гіркий скептицизм прикритий тільки іронією та ще математичною вивіреністю композиції твору <g/> , що веде від чотирьох ( <g/> « <g/> Четверо в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) до двох ( <g/> « <g/> Двоє в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) <g/> , до одного <g/> , до сп'яніння коханням <g/> , висміяного назвами розділів з дешевих оперет і романсів <g/> , і до повної самоти <g/> , спародійованої алюзією на клясичну в українській літературі тему покритки ( <g/> « <g/> О <g/> , Боже мій милий <g/> , за що Ти караєш її <g/> , молоду <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#27 На самій Україні <g/> , після років навчання й учителювання ( <g/> останнє в роках 1836—1839 і знову 1843—1845 <g/> ) <g/> , це то мандри по маєтках приятелів <g/> , то придбання хутора <g/> , одного <g/> , другого <g/> , третього <g/> : Заріг- Баївщина <g/> , Піддубень <g/> , Мотронівка-Ганнина Пустинь <g/> .
doc#30 Я і Грабович10.Ми ніби й любили один одного <g/> , мене брано не раз у гості й частовано <g/> .
doc#40 Але нормально в літературній мові називний відмінок імени вживається в дієприслівникових зворотах тільки від займенників сам <g/> , один <g/> , весь <g/> , один одного <g/> , напр <g/> .
doc#9 уживання поруч обох зворотів <g/> : « <g/> Плили далеко один від одного <g/> , не наближаючись до себе <g/> » — « <g/> Дорогою ціною <g/> » <g/> , 120 <g/> ) <g/> .
doc#96 легко можна було б збільшити <g/> , одначе після війни Ісландія не прийняла ані хоч би одного <g/> , символічного ДіПі <g/> . Випадково я чув <g/> , як одна американська пані — в гостях
doc#81 Усі вони нічим не різнилися один від одного <g/> , усі вони канули в забуття <g/> , а роля їх полягала в тому <g/> , щоб показувати старішим театрам <g/> , в якому напрямі ті повинні перебудовуватися <g/> .
doc#81 <p> Серед них я досі не згадав одного <g/> , хто був мені найближчий <g/> , з яким я справді якось споріднився <g/> , — Василя Івановича Сімовича <g/> , як його ми звали — « <g/> дядю Васю <g/> » <g/> .
doc#20 Між двома Юрками <g/> , що так цінили один одного <g/> , це створило безодню <g/> .
doc#65 Серед цих слів нема ні одного <g/> , що не входило б до російського сленґу <g/> .
doc#73 <p> Усе це — різні прояви нахилу до динамізації української прози <g/> , і те <g/> , що вони констатуються в різних письменників <g/> , не залежних один від одного <g/> , і при тому застосування їх варіюється зовсім явно залежно від рівня майстерности того чи того автора <g/> , дозволяє говорити про те <g/> , що це процес закономірний <g/> .
doc#4 Маємо два вияви одного <g/> , і це одне зветься чудом справжньої поезії <g/> . </p>
doc#18 Два твори взаємно доповнюють один одного <g/> . </p>
doc#81 Мокрі до нитки <g/> , тремтячи від холоду <g/> , ми ледве дісталися на сінник у Петровни ( <g/> ніхто не знав її на ім'я <g/> , тільки по батькові <g/> , і тільки на -овна <g/> , ні в якому випадку на -івна <g/> ) і <g/> , щоб зігрітися <g/> , лежали притулившися спинами один до одного <g/> .
doc#92 Щось зо два дні ми зустрічалися в авдиторіях чи в кулюарах і поглядали один на одного <g/> .
doc#47 А в кінцевому наслідку всі ці аспекти не виключають <g/> , а в'яскравлюють один одного <g/> .
doc#24 Але вирішальне тут те <g/> , що всі ці тлумачення не виключають одне одного <g/> .