Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> Близько значенням до цієї групи стоїть сполучник перше ніж ( <g/> і діялектні західньоукр <g/> .
doc#65 Щонайменше зубні приголосні т <g/> , д. н <g/> , л можуть виступати перед і і в пом'якшеному варіянті ( <g/> приміром <g/> , н у слові ніжний <g/> ) і в твердому ( <g/> приміром <g/> , ніж <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Крім керування за допомогою названих прийменників <g/> , для другого ступеня характеристичні ще порівняльні конструкції з сполучниками ніж <g/> , аніж <g/> , як <g/> , напр <g/> .
doc#40 : читає рукопис <g/> , бере ніж <g/> , кидає камінь <g/> .
doc#40 Крім слів з основою на шелесний ( <g/> типу <g/> : ніж <g/> , ключ <g/> , каша <g/> , діжа <g/> , ложе <g/> , прізвище <g/> ) до мішаної групи належать також деякі іменники чоловічого роду з основою на -р <g/> , — конкретно ті назви осіб <g/> , що мають наголошений наросток -яр <g/> , напр <g/> .
doc#65 Причину виключення и на початку слова треба шукати в дуже типовому <g/> , але й дуже невідповідному <g/> , вже згадуваному нахилі до спрощення <g/> , який не бере до уваги ні справжнього сучасного стану мови <g/> , ні її історичного розвитку { <g/> Фактично такі " <g/> спрощення <g/> " почалися ще давніше <g/> , коли відкинено правописну систему Желехівського <g/> , що позначала пом'якшення приголосних перед і вживанням літери ї <g/> , на зразок хлїб <g/> , нїжний тощо проти ніж <g/> , лій тощо <g/> } <g/> .
doc#12 : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників і прислівників <g/> : аж <g/> , алеж <g/> , бож <g/> , авжеж <g/> , адже <g/> , аджеж <g/> , аніж <g/> , ніж <g/> , отож <g/> , отже <g/> , атож <g/> , також <g/> , теж щождо <g/> . </p>
doc#24 Нам здається <g/> , що причини цього треба шукати у темпераменті Любченка — письменника і людини <g/> , — далеко врівноваженішому і може більше обтяженому культурною виучкою <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , у Хвильового або Миколи Куліша <g/> .
doc#25 Михальчук показує <g/> , що це <g/> , поперше <g/> , фактично неправильно <g/> , бо українська мова має менше і <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , ті північноросійські говірки <g/> , що <g/> , зберігши старе и з вимовою і <g/> , водночас змінили Ҍ на і <g/> , — а також <g/> , що і в самій українській мові всі нові і не заступили втрати старого и <g/> , що вимовляється тепер радше як звук ряду е ( <g/> 3 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#15 Тому і в Шевченка називні речення рясніші і застосування їх гнучкіше <g/> , ніж <g/> , приміром у Котляревського <g/> , над яким норми клясицистичної синтакси тяжіли ще до певної міри ( <g/> абстрагуюся тут <g/> , звичайно <g/> , від ступеня поетичної обдарованости <g/> ) <g/> .
doc#40 Сюди <g/> , приміром <g/> , належать <g/> : бич <g/> , біб <g/> , бібр <g/> , борщ <g/> , бриль <g/> , віл <g/> , вуж <g/> , гак <g/> , глист <g/> , гриб <g/> , ґвинт <g/> , дощ <g/> , дяк <g/> , жаль <g/> , жук <g/> , кіт <g/> , ключ <g/> , кнур <g/> , корж <g/> , кущ <g/> , лин <g/> , лист <g/> , меч <g/> , млин <g/> , ніж <g/> , піп <g/> , плач <g/> , плащ <g/> , плід <g/> , пліт <g/> , раб <g/> , серп <g/> , слон <g/> , сніп <g/> , стіл <g/> , стовп <g/> , хвіст <g/> , хлів <g/> , хорт <g/> , хрест <g/> , хрущ <g/> , хрящ <g/> , цар <g/> , чмир <g/> , чміль <g/> , шаг <g/> , шпиль <g/> , щит <g/> , щур <g/> …
doc#72 Такий стан — прикметна риса всіх радянських літератур того часу <g/> , 59 але людські втрати української літератури розмірно були вищі <g/> , ніж <g/> , скажімо <g/> , російської <g/> .
doc#48 Обличчя гостре — ніж <g/> , шия довга — уся характеристика <g/> , а решта — стисла конспірація <g/> » <g/> .
doc#81 Селянського роду <g/> , великий <g/> , великовухий і незграбний <g/> , він був як довгий складаний ніж <g/> , що чомусь не складається <g/> .
doc#65 <p> 4. Інакше слід оцінити заміну закінчення -и на -і в родовому відмінку однини іменників типу радість <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , вимогою правопису 1928 р. було писати <g/> , а отже й вимовляти -и. Закінчення -и тут старіше <g/> , і <g/> , можливо <g/> , що по говірках воно ще трапляється частіше <g/> , ніж -і. Але в історичному розвитку бачимо <g/> , як послідовно й поступово в цьому типі відміни іменників усуваються в різних відмінках форми на -и <g/> , — спершу в давальному й місцевому однини <g/> , пізніше в називному відмінку множини <g/> , а в новіші часи — і в останньому бастіоні форм на -и <g/> , в родовому відмінку однини <g/> .
doc#55 <p> Український правопис 1928 р. ( <g/> далі УП 28 і т. д. <g/> ) був обов'язковий менше <g/> , ніж 5 років <g/> , Після перевороту <g/> , вчиненого Сталіним у січні 1931 р. <g/> , і призначення П.Постишева на диктатора правопис драстично переглянено без будь-якої дискусії або застереження <g/> , без будь-якої гри в демократію <g/> .
doc#66 Здавалося б <g/> , що « <g/> Йоганну <g/> , жінку Хусову <g/> » легше грати <g/> , ніж « <g/> Одержиму <g/> » <g/> , що тут є на що спертися <g/> . </p>
doc#47 Хоч усі вони мають менше значення <g/> , ніж « <g/> Туга <g/> » <g/> , вони важливі вже тим <g/> , що допомагають краще й глибше зрозуміти деякі аспекти саме цієї збірки і поезії Лятуринської взагалі <g/> .
doc#28 Ні <g/> , Зеров у своїй поезії далеко суб'єктивніший і ближчий до своєї сучасности <g/> , далеко більше роздертий нею <g/> , ніж А. Шеньє своєю <g/> .
doc#40 Зокрема словник Грінченка з його 68 000 слів дає величезне багатство лексичного матеріялу <g/> , хоч треба мати на увазі <g/> , що це словник народної мови <g/> , отже <g/> , в ньому тільки випадково трапляються іншомовні слова й новотвори книжної мови <g/> , а конкретна лексика фігурує куди повніше <g/> , ніж абстрактна <g/> . </p>