Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#87 І тому кинута в повісті фраза ( <g/> яка ж страшна <g/> , коли вдуматися в неї <g/> !
doc#40 : «— Тю на неї <g/> !
doc#16 Людина в Донцова <g/> , як слушно каже той же Р. Лісовий <g/> , « <g/> далека від того <g/> , щоб бачити світ в його розгорненому ладові та його власній красі <g/> , далека від того <g/> , щоб намагатися уздріти ( <g/> не біймося цього слова <g/> ) побожно цього ж світу не зредуковану проблематику та своїми зусиллями їй відповісти <g/> , до неї " <g/> дорости <g/> "» <g/> . </p>
doc#10 Ганцова вабила тема критики “ <g/> теорії спільної праруської мови <g/> ” <g/> , і він заповідав звернення до неї ( <g/> 5 <g/> , 141 <g/> ) <g/> , але це не було здійснене <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Сідає коло неї ( <g/> смерічки <g/> ) <g/> , пестить м'ягонькі зеленці <g/> » ( <g/> Хотк <g/> .
doc#72 Під час дискусії ( <g/> як <g/> , зрештою <g/> , ніколи після неї <g/> ) ніхто не обстоював думки про літературну мову на галицьких підвалинах чи про дві рівнобіжні літературні мови <g/> , щось на зразок сербської та хорватської серед південних слов'ян <g/> .
doc#80 <p> Але в випадку Домонтовича ця рівновага досягається не так і часто <g/> , і не тому <g/> , що автор не може спромогтися на неї <g/> , а тому <g/> , що він не хоче <g/> .
doc#84 Нечуй-Левицький і Чапленко можуть предокладно описувати <g/> , куди повертала дорога і яких порід розлогі і крислаті дерева стояли ліворуч <g/> , праворуч <g/> , навскіс і навпрошки від неї <g/> , а які потім того <g/> .
doc#20 Моя мати теж була освіченіша від неї <g/> , але вони не говорили на літературні теми <g/> , сиплючи іменами й назвами <g/> , вони могли мати між собою жіночі розмови — трохи побутових <g/> , трохи спогадів <g/> , трохи теревенів-пліток <g/> , і це <g/> , думаю <g/> , повертало Марусі душевну рівновагу <g/> .
doc#47 Та можна було старатися закреслити чорну тінь батька <g/> , мовчати про неї <g/> , але не можна було справді забути <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Почнуть старости швендяти до неї <g/> , бо вже її Оксана <g/> , як діждемо різдвяних м'ясниць ( <g/> тут читач сподівається присудка до підмета Оксана <g/> , але натомість оповідач переслизає на іншу конструкцію <g/> : <g/> ) <g/> , то буде їй шістнадцятий год <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#18 Але безмірно вартісний був порив до неї <g/> , бо він творив духові цінності і творив передумови до творення їх у майбутньому <g/> .
doc#81 Я не подавав прохання на неї <g/> , бо не хотів бути боржником радянської держави <g/> .
doc#18 <p> Біографічна паралеля Франка <g/> , перед лицем смерти <g/> , в безнастанних конфліктах з галицькою суспільністю <g/> , то загострених <g/> , то погано прихованих <g/> , і Мойсея <g/> , людини <g/> , що знала <g/> , де земля обітована <g/> , кликала й вела до неї <g/> , була цькована і покинена своїм народом і була рокова- на вмерти <g/> , не ввійшовши до краю майбутнього <g/> , на порозі його <g/> , — виразна <g/> .
doc#8 У двадцятих роках <g/> , коли в УРСР не можна було говорити про українську державу <g/> , він говорив про неї <g/> , вбачаючи державотворчу діяльність у вчинках козацтва і виступаючи проти « <g/> антигромадської і антидержавної теорії літератури <g/> » П. Куліша ( <g/> с. 292 <g/> ) <g/> .
doc#81 Він не був ворожий до неї <g/> , він просто не уявляв собі <g/> , що Харків чимсь відмінний від Пермі <g/> .
doc#62 Він був на 24 роки старший від неї <g/> , красою <g/> , судячи з відомих портретів-фотографій <g/> , не відзначався <g/> …
doc#81 Та не це мене спиняло <g/> , хоч я був <g/> , звісно <g/> , далеко молодший від неї <g/> , найменш на десять років <g/> .
doc#36 Вони познайомилися листовно <g/> , Ґе закохався в неї <g/> , не бачивши <g/> , і в листі попросив її руки ( <g/> чим не сюжет для письменника <g/> ?
doc#71 Та писарі грамот і актів надали цій мові певної штучності <g/> , внісши до неї <g/> , нехай незначною мірою <g/> , стихії південноруську <g/> , церковнослов'янську та польську <g/> ” [ <g/> 15 <g/> , с. 347 <g/> ] <g/> .