Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 ми з ночей <g/> , то вийшли ми з зими <g/> , тепер рости б нам <g/> ! Клекотать <g/> ! Гриміть <g/> ! » ( <g/> Багр <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> До урочистої
doc#40 ( <g/> тобі <g/> , вам <g/> ) або для самого мовця ( <g/> мені <g/> , нам <g/> ) <g/> . За старою традицією цей давальний відмінок <g/> ,
doc#15 них наявний ( <g/> воля пташкам <g/> ) або можливий ( <g/> слава нам <g/> ) давальний відмінок дійової особи <g/> . І
doc#85 . Суть неспроможности матеріялістів <g/> , пишуть нам <g/> , « <g/> не в тому <g/> , що вони невлучно вивчають життя <g/> , а в
doc#9 , Мирний <g/> , Стороженко та інші <g/> ; не галичани нам <g/> , а ми їм сповняємо своїми роботами їх
doc#19 … Хоч задушіться тут — нема їм діла <g/> . Вони чужі нам <g/> , а ми їм <g/> . Забрали все <g/> , що можна <g/> , від землі <g/> ,
doc#59 і образ Ірина <g/> , як і вся повість <g/> . </p><p> 5 </p><p> Отже <g/> , скажуть нам <g/> , автор проповідує ( <g/> і ви з ним <g/> ) перебудову
doc#81 кімнати <g/> , розділені сіньми <g/> , одну відступили нам <g/> , але піч для куховарства була на їхній половині
doc#89 твір <g/> , але ще не знає — як <g/> . </p><p> Добре <g/> , скажуть нам <g/> , але якщо критик перетворюється на
doc#24 твору <g/> , хоч і дуже важливий <g/> . Шевченко <g/> , кажуть нам <g/> , боровся з кріпацтвом <g/> . Неправда <g/> , бо це тільки
doc#24 твору взагалі <g/> . Любченко в « <g/> Вертепі <g/> » <g/> , кажуть нам <g/> , боровся за нову Україну <g/> . Неправда <g/> , бо це
doc#4 заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі
doc#92 , трохи похвалитися <g/> , а трохи — сподобатися нам <g/> , двом присутнім <g/> , він раптом проголосив <g/> : </p><p> — Ми —
doc#17 цей речитатив <g/> . У багатстві своїх відмін він дав нам <g/> , з одного боку <g/> , типові в побуті « <g/> полтавські <g/> » <g/> , «
doc#15 до цього прикладу <g/> . </p><p> Таке становище здається нам <g/> , звиклим до цього поняття <g/> , дивним <g/> , але <g/> ,
doc#22 змагання світових потуг <g/> . Але вона показує нам <g/> , куди йде людина <g/> . А світові потуги складаються
doc#84 самотности блиснули блискавки <g/> , що опромінять нам <g/> , може <g/> , несподіваний для нас самих шлях <g/> . Ми
doc#1 є останній вірш Т. Шевченка <g/> , « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь за десять днів
doc#1 <p> Кругом хатини насаджу <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що
doc#26 свого вірша <g/> , передсмертного — « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> . Але для нашої теми сьогодні <g/> , про