Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 , в намаганні трактувати утворення СРСР <g/> , як фактичну ліквідацію національних республік <g/> ; </p><p> 2 <g/> ) у проповідуванні невтрального ставлення партії до розвитку української культури <g/> , в трактуванні її <g/> , як відсталої “ <g/> селянської <g/> ” <g/> , в противагу руській “ <g/> пролетарській <g/> ” <g/> ; </p><p> 3 <g/> ) у спробах за всяку ціну зберегти перевагу руської мови у внутрішньому державному <g/> , громадському й культурному житті України <g/> ; </p><p> 4 <g/> ) у формальному ставленні до переведення українізації <g/> , що її визнається часто тільки на словах <g/> ; </p><p> 5 <g/> ) у практичному повторюванні шовіністичних великодержавних поглядів про так звану штучну українізацію <g/> , про незрозумілу народові “ <g/> галіційську <g/> " мову й т.д. і в культивуванні цих поглядів в середині партії <g/> ; </p><p> 6 <g/> ) у прагненні не проводити політику українізації по містах і серед пролетаріяту <g/> , обмежившись тільки селом <g/> ; </p><p> 7 <g/> ) у надто тенденційному роздмухуванні окремих перекручувань під час переведення українізації і спробах виставляти їх як цілу політичну систему порушення прав національних меншостей ( <g/> руських <g/> , євреїв <g/> ) ( <g/> “ <g/> Будівництво <g/> ” 153 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 В законі з З лютого 1926 року сказано <g/> , що “ <g/> русинську ( <g/> малоруську <g/> ) мову дозволено вживати <g/> ” ( <g/> §100 <g/> , 2. Sobota III <g/> , 173. — Підкреслення моє <g/> .
doc#72 31 липня 1924 р. видано окремий закон про державну ( <g/> офіційну <g/> ) мову <g/> .
doc#9 Коли хочеш карати Росію й Україну <g/> , карай їх огнем <g/> , мечем <g/> , чим хоч <g/> , — тільки не прилученням Галичини <g/> , бо в нас же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок <g/> , стоїть <g/> , бумага <g/> , получив <g/> , щитаю і сила інших6. Отже <g/> , М. Драгоманів об'єктивно був до певної міри провідником галицьких мовних елементів до літературної
doc#72 <p> Денікін жорстоко душив українське культурне життя <g/> , мову <g/> , політичні спроби <g/> .
doc#9 Ось як Н. Романович-Ткаченко змальовує враження своїх героїв — молодих революціонерів з Великої України — відмови галичан на мітингу <g/> : « <g/> Тут <g/> , серед сеї блискучої юрби <g/> , в залі <g/> , залитій світлом — він чує мову своїх степів <g/> , своїх ланів <g/> , мову <g/> , якою говорять ті брати його <g/> , що живуть в тісних халупках без світу й повітря <g/> .
doc#72 Ось як змальовує авторка враження своїх героїв — молодих революціонерів з підросійської України — від мітингу у Львові <g/> : “ <g/> Тут <g/> , серед сеї блискучої юрби <g/> , в залі <g/> , залитій світлом — він чує мову своїх степів <g/> , своїх ланів <g/> , мову <g/> , якою говорять ті брати його <g/> , що живуть в тісних халупках без світу й повітря <g/> .
doc#9 <p> Коли ми аналізуємо <g/> , наприклад <g/> , мову його поезій4 <g/> , то безпосередньо галицьких позичень знаходимо в ній надто мало <g/> , і всі вони мають цілком випадковий характер <g/> .
doc#72 Сучасний мовець з будь-якої суспільної верстви ледве чи зрозуміє <g/> , приміром <g/> , мову XVII століття <g/> .
doc#72 Академія <g/> , тримаючися добрих демократичних засад <g/> , відповіла <g/> , що це справа самого народу вирішити <g/> , яку літературну мову вони вибирають <g/> , але одночасно не радила творити нову <g/> , русинську <g/> , мову на основі котрогось з місцевих діялектів <g/> , а вважала за доцільне запровадити українську мову в її галицькій формі <g/> : « <g/> Через те <g/> , що місцевий русинський діялект <g/> , що про нього говорить Статут <g/> , — незаперечно малоруський <g/> , треба літературною мовою тамтешнього громадянства визнати літературну мову малоруську <g/> …
doc#40 мову деяких груп української шляхти і інтелігенції <g/> , які польонізувались і пересипали свою мову польськими й латинськими словами <g/> ; у мові українських бурсаків XVII-XVIII ст <g/> .
doc#92 Ця концепція різко розбігалася з панівним у російському мовознавстві поглядом на « <g/> прасхідньослов'янську <g/> » чи « <g/> праруську <g/> » мову як більш-менш абсолютну єдність <g/> .
doc#9 Кінець цій праці поклали події вересня 1939 р. Окупація Галичини не означала тепер « <g/> галичанізації <g/> » Великої України <g/> , ні <g/> , галичан персонально на Велику Україну майже не пускали <g/> , а мову їхніх виступів у пресі й друці взагалі старанно відредаговували на заведений копил <g/> .
doc#27 Звідси <g/> , з одного боку <g/> , проблемність його листів <g/> , вихід в абстрактну мову <g/> , з другого <g/> , безнастанна поза повчання <g/> .
doc#25 <p> 3.ПРОБЛЕМИ ІСТОРИЧНОЇ ФОНЕТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ </p><p> МОВИ </p><p> Взагалі для Михальчука діялектологія була ключем до історії мови <g/> ; він уважав <g/> , що тільки знання діялектів дає змогу правильно аналізувати мову пам'яток <g/> .
doc#81 Приводом до цього було те <g/> , що він став самотужки вивчати англійську мову <g/> .
doc#81 Дві її приятельки були Лизавета Бойко <g/> , одна з небагатьох у ті роки <g/> , хто добре знав англійську мову й читав літературу в ориµіналі <g/> , тонка й іронічна <g/> , і Ніна Сухоручко <g/> , що <g/> , власне <g/> , висвячувала Віру в теософію й веµетаріанство <g/> , кирпата й круглопика <g/> .
doc#92 Вихований в Америці <g/> , він добре знав англійську мову <g/> , знав він також російську <g/> ; української натомість <g/> , — якою був написаний мій текст <g/> , — він не знав <g/> .
doc#92 Тут корінь і його неприйняття Америки <g/> , його небажання опанувати усну англійську мову і через це — брак зв'язків і впливу <g/> .
doc#71 – 1924. – Ч. 4–5. – С. 248–255. </p><p> 38. Сїмович В. Дещо про Шевченкову архаїзовану мову // Сьогочасне й Минуле <g/> : Вісник українознавства <g/> .