Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Таким чином <g/> , дискусія ця показує <g/> , як загально ( <g/> крім <g/> , звичайно <g/> , москвофільського табору <g/> ) прищепилася тоді в Галичині ідея загальноукраїнської літературної мови з наддніпрянською основою <g/> . </p>
doc#30 Ніби треба зберігати соцреалістичну проблематику <g/> , а от про смерть — крім <g/> , звичайно <g/> , героїчної <g/> , мовчимо <g/> .
doc#40 <p> Паляталізуватися в сучасній українській літературній мові можуть усі приголосні ( <g/> крім <g/> , звичайно <g/> , й <g/> , що є сам палятальний <g/> ) <g/> , одначе паляталізація має зовсім різну ролю в зубних приголосних і в решти приголосних <g/> .
doc#12 <p> 14. Перед і після іменників з залежними словами <g/> , впроваджених у речення словами <g/> : крім <g/> , окрім <g/> , опріч <g/> , за винятком <g/> , особливо <g/> , переважио <g/> , зокрема і то тощо <g/> , напр <g/> .
doc#40 З цих же причин відокремлюються здебільшого іменники <g/> , впроваджувані в речення прийменниками крім <g/> , окрім <g/> , опріч <g/> , замість <g/> , — бо в них теж більш або менш виразно є елемент протиставлення решті речення <g/> , напр <g/> .
doc#40 До таких належать без <g/> , крім <g/> , окрім <g/> , опріч <g/> , ради <g/> , заради з родовим відмінком <g/> , напр <g/> .
doc#40 § 44а <g/> ) <g/> ; </p><p> г <g/> ) звичайно в іменниках і прикметниках перед наростками <g/> , що починаються на -к- ( <g/> -ок <g/> ) <g/> , -ц- <g/> , -н- <g/> , -е- <g/> , -и- ( <g/> але крім -ин ( <g/> я <g/> ) <g/> , -иp <g/> : княгиня <g/> , бойкиня <g/> , пухир <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Усі ці останні наростки <g/> , крім -ич <g/> , тримають наголос на останньому складі слова ( <g/> але <g/> : пастир <g/> ) <g/> ; у словах з наростком -ич у значенні дійової особи наголос буває на складі перед наростком <g/> . </p>
doc#3 Назви чисел <g/> , починаючи від 5 <g/> , поводилися як іменники <g/> , в формі вимагаючи залежного іменника в родовому відмінку <g/> , але як правило змову ж таки певного числа ( <g/> крім 11 і 12 <g/> ) у множині <g/> .
doc#97 Тут усі слова зайві <g/> , крім « <g/> Назначение на Аральское море расценили как опалу <g/> » <g/> .
doc#9 Отже <g/> , беремо під аналізу тільки твори зрілого М. Коцюбинського — крім « <g/> Тіней забутих предків <g/> »3. </p><p> Абстрактна лексика серед слів галицького ( <g/> західноукраїнського <g/> ) походження <g/> , використовуваних М. Коцюбинським <g/> , посідає мінімальне місце <g/> .
doc#81 Про видання цієї праці в Харкові <g/> , звичайно <g/> , не могло бути й мови — всі видання були спинені <g/> , крім аµітаційних <g/> .
doc#72 В Галичині вийшло кілька підручників ( <g/> М. Осадца <g/> , 1862 <g/> ; Г. Шашкевич <g/> , 1862 <g/> ; П. Дячан <g/> , 1865 <g/> ; </p><p> О. Партицький <g/> , 1883 <g/> ) <g/> , які не спиралися на жадний авторитет <g/> , крім автора <g/> , а шкільна граматика С. Смаль-Стоцького ( <g/> “ <g/> Руська граматика <g/> ” <g/> , Львів 1893 <g/> , перевидана 1907 <g/> , 1914 та 1928 р. <g/> , написана у співпраці з Ф. Ґартнером <g/> ) <g/> , що наближалася до норм Центральної України <g/> , зокрема в запровадженні так званого фонетичного письма <g/> , хоч і з чималою кількістю місцевих особливостей <g/> , і була затверджена після запеклого нерозбірливого в засобах спротиву автрійським Міністерством освіти <g/> , потрапила до школи щойно 1893 р. <g/> , попереджена в лексикології першим великим словником — Е. Желеховського — 1886 р.8 Тому не диво <g/> , що діялектна основа мови кожного українського письменника виразно виявлялася
doc#98 Цей есей наскрізь суб'єктивний від початку до кінця <g/> , і нікого <g/> , крім автора <g/> , ні до чого не зобов'язує <g/> .
doc#40 Тут <g/> , крім анафоричних як хто і так <g/> , паралелізм витворює наявність в обох реченнях у тому ж порядку поставлених назв знаряддя дії ( <g/> гострий ніж — обухом <g/> ) <g/> , далі присудків ( <g/> угородив— гамселив <g/> ) <g/> , далі назв місця спрямування знаряддя дії ( <g/> Чіпці в серце — у його голову <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Багато я сподівався від « <g/> Короля Ліра <g/> » в московському Ґосєті ( <g/> в Харкові — серпень 1935-го <g/> ) <g/> , але це була вистава виразно після-експериментного часу ( <g/> ставив її С. Радлов <g/> , не знаю <g/> , чи вже після відходу Ґрановського <g/> ) <g/> , і <g/> , крім аскетичного оформлення А. Тишлера <g/> , вистава не принесла для мене багато цікавого <g/> .
doc#40 <p> Кожній з шістьох голосних фонем в українському письмі відповідає по літері <g/> : а <g/> , е <g/> , и <g/> , і <g/> , о <g/> , у. Так само мають по літері для себе всі тверді приголосні <g/> , крім африкат дж <g/> , дз <g/> , які позначаються двома літерами <g/> .
doc#73 Але і крім безпосередньо видавничої сторони організація багато важить для літератора <g/> , хоч ці прояви може менше почуваються <g/> .
doc#81 Не було бога <g/> , крім бога <g/> , і не могло бути другого пророка <g/> .
doc#87 Поза собою — нічого <g/> , крім брехні <g/> . </p>