This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 | ( <g/> Починаючи зі " <g/> Звідомлення <g/> " за 1925 рік <g/> , назви всіх доповідей подаються українською мовою <g/> , а тому неможливо встановити <g/> , скільки з них в дійсності прочитано по-українськи <g/> ) <g/> . </p> |
doc#40 | : прохолонув і прохолов <g/> , розвинув і рідше розвив <g/> , розтанув і рідше розтав <g/> , в'янув і ( <g/> зі <g/> ) в'яв <g/> ) <g/> ; нарешті <g/> , наросток цей легше відпадає при відприкметникових дієсловах <g/> , що показують стан <g/> , ніж тоді <g/> , коли він показує швидку дію ( <g/> сліпнув і сліп <g/> , киснув і кис <g/> . |
doc#26 | Але Див <g/> , русичі — це цитати зі « <g/> Слова <g/> » <g/> , а лукомор'я в цьому контексті — слово XII сторіччя <g/> , хоч у Бояновому <g/> , чи пак після-Бояновому тексті безпосередньо такого слова не знайдемо <g/> . </p> |
doc#63 | Стильову суть його поезії ми б убачали в суб'єктивному наповненні українських традиційних поетично-світоглядових образів — чи то буде Діва Обида зі « <g/> Слова о полку Ігоревім <g/> » <g/> , чи Шевченкова правда-мста <g/> . |
doc#24 | в швидкому русі мотив часу і домінування в ньому кожночасного сьогодні ( <g/> « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » <g/> ) <g/> ; тема радости життя <g/> , вічної молодости з « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> ; тема потужности людського колективу з « <g/> Танок міського вечора <g/> » <g/> ; тема людської іраціональности і тема дитинства з « <g/> Пантоміми <g/> » <g/> ; тема молоді і тема жінки — з « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » <g/> ; тема володіння технікою <g/> , тема снаги і вміння господаря землі з « <g/> Атлетики <g/> » — все це з'являється тепер єдиним хором <g/> , щоб <g/> , закінчившися мотивом « <g/> кольору нестримних палахтінь <g/> » зі « <g/> Слова перед завісою <g/> » <g/> , тим самим замкнути коло <g/> . |
doc#81 | Він начисто відмовився говорити про твори <g/> , писані на території України <g/> , включно зі « <g/> Словом о полку <g/> » <g/> . |
doc#9 | Тільки слова <g/> , подані в прикладах зі « <g/> Старосвітських батюшок і матушок <g/> » і з « <g/> Над Чорним морем <g/> » І. Нечуя-Левицького <g/> , в якійсь частині можуть правити за приклад таких негативних впливів <g/> . |
doc#1 | І всюди цей процес перегляду і переосмислення ішов в одному й тому ж напрямку <g/> : відмова від зовнішнього ефекту <g/> , зосередження дії на внутрішньому світі й духовних цінностях людини <g/> ; особливе відчуття вселенської злагоди <g/> , душевна рівновага <g/> , злиття зі Всесвітом в ідеальній гармонії <g/> . </p> |
doc#26 | Післямовна « <g/> передмова <g/> » перегукується зі вступним <g/> , без назви <g/> , розділом « <g/> Гайдамаків <g/> » <g/> , і разом вони становлять те <g/> , що пізнішою термінологією слід і можна назвати літературним маніфестом <g/> . |
doc#35 | Боронив <g/> , правда <g/> , Лазар Баранович автономію української церкви <g/> , але коли автономію цю зламано <g/> , він не спромігся на хоч скільки виразний опір і в лисі і до царів писав <g/> : « <g/> Да буду зі всією єпархією моєю просі о під благословенням святішого патріярха московського <g/> , як і інші великоруські архиєреї <g/> , і хай наступники мої поставляються в Москві <g/> , а не в Києві <g/> » ( <g/> 1688 <g/> ) <g/> . </p> |
doc#72 | В житті це виливалося в прагнення спільної мови <g/> , але зі збереженням деяких галицьких прикмет <g/> . </p> |
doc#71 | Проте слід завважити <g/> , що дослідники літературної мови того часу – від Житецького до Мартеля <g/> , – виконавши величезну працю <g/> , пов'язану зі збиранням і впорядкуванням даних <g/> , несуть при тому часткову відповідальність за деякі кривотлумачення <g/> . |
doc#90 | , де Гончар показує контраст між звичайними вояками <g/> , брудними <g/> , обдертими <g/> , роззутими <g/> , зі зброєю найрізноманітніших Гатунків <g/> , мовляв <g/> , трофейною <g/> , — і генералом <g/> : « <g/> Хома з |
doc#62 | <p> ( <g/> Цитую зі збірки <g/> , впорядкованої Оксаною Керч <g/> : " <g/> Євген Маланюк <g/> . |
doc#28 | Ноктюрнами можна було б назвати цілу низку поезій Филиповича <g/> : « <g/> Він тікав <g/> » <g/> , « <g/> Тремтіла тінь <g/> » <g/> , « <g/> Коли затихнуть <g/> » <g/> , « <g/> Не сонце <g/> » <g/> , « <g/> Не смуги <g/> » <g/> , « <g/> Білявий день <g/> » <g/> , « <g/> Синіє сніг <g/> » <g/> , « <g/> Я ждав <g/> » – це ноктюрни тільки зі збірки « <g/> Земля і вітер <g/> » <g/> . |
doc#4 | Ми тут маємо справу не з її архівом <g/> , а зі збіркою <g/> , як вона воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p> |
doc#29 | І Ґлаґолін з кону кидав на партер живих курей зі зв'язаними ногами <g/> , і партер умлівав і захоплено обурювався від власної ррреволюційности й захоплювався нею ж таки <g/> . |
doc#27 | Захват і пристрасть не в'язалися в нього зі звичкою <g/> . |
doc#40 | <p> А проте і вигуки не є чисто рефлективне звукотворення <g/> , мають у собі елементи умовности <g/> , довільности зв'язку значення зі звуком <g/> , властиві слову взагалі <g/> . |
doc#40 | <p> Таким чином єдине цілком живе чергування голосних у сучасній літературній мові — це чергування и <g/> , е в наголошеному складі зі звуком еи/ие в ненаголошеному складі <g/> , — чергування <g/> , що на письмі не позначається <g/> . </p> |