Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 ( <g/> Починаючи зі " <g/> Звідомлення <g/> " за 1925 рік <g/> , назви всіх доповідей подаються українською мовою <g/> , а тому неможливо встановити <g/> , скільки з них в дійсності прочитано по-українськи <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 : прохолонув і прохолов <g/> , розвинув і рідше розвив <g/> , розтанув і рідше розтав <g/> , в'янув і ( <g/> зі <g/> ) в'яв <g/> ) <g/> ; нарешті <g/> , наросток цей легше відпадає при відприкметникових дієсловах <g/> , що показують стан <g/> , ніж тоді <g/> , коли він показує швидку дію ( <g/> сліпнув і сліп <g/> , киснув і кис <g/> .
doc#26 Але Див <g/> , русичі — це цитати зі « <g/> Слова <g/> » <g/> , а лукомор'я в цьому контексті — слово XII сторіччя <g/> , хоч у Бояновому <g/> , чи пак після-Бояновому тексті безпосередньо такого слова не знайдемо <g/> . </p>
doc#24 в швидкому русі мотив часу і домінування в ньому кожночасного сьогодні ( <g/> « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » <g/> ) <g/> ; тема радости життя <g/> , вічної молодости з « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> ; тема потужности людського колективу з « <g/> Танок міського вечора <g/> » <g/> ; тема людської іраціональности і тема дитинства з « <g/> Пантоміми <g/> » <g/> ; тема молоді і тема жінки — з « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » <g/> ; тема володіння технікою <g/> , тема снаги і вміння господаря землі з « <g/> Атлетики <g/> » — все це з'являється тепер єдиним хором <g/> , щоб <g/> , закінчившися мотивом « <g/> кольору нестримних палахтінь <g/> » зі « <g/> Слова перед завісою <g/> » <g/> , тим самим замкнути коло <g/> .
doc#1 І всюди цей процес перегляду і переосмислення ішов в одному й тому ж напрямку <g/> : відмова від зовнішнього ефекту <g/> , зосередження дії на внутрішньому світі й духовних цінностях людини <g/> ; особливе відчуття вселенської злагоди <g/> , душевна рівновага <g/> , злиття зі Всесвітом в ідеальній гармонії <g/> . </p>
doc#35 Боронив <g/> , правда <g/> , Лазар Баранович автономію української церкви <g/> , але коли автономію цю зламано <g/> , він не спромігся на хоч скільки виразний опір і в лисі і до царів писав <g/> : « <g/> Да буду зі всією єпархією моєю просі о під благословенням святішого патріярха московського <g/> , як і інші великоруські архиєреї <g/> , і хай наступники мої поставляються в Москві <g/> , а не в Києві <g/> » ( <g/> 1688 <g/> ) <g/> . </p>
doc#90 , де Гончар показує контраст між звичайними вояками <g/> , брудними <g/> , обдертими <g/> , роззутими <g/> , зі зброєю найрізноманітніших Гатунків <g/> , мовляв <g/> , трофейною <g/> , — і генералом <g/> : « <g/> Хома з
doc#27 Захват і пристрасть не в'язалися в нього зі звичкою <g/> .
doc#72 не сприяли розвиткові української літературної мови ні в одному зі згаданих країв <g/> .
doc#81 Розмова в кабінеті не почалася ні зі згадки про погоду <g/> , ні про здоров'я <g/> , ні навіть про стан на фронті <g/> .
doc#4 Так у барокковій « <g/> серенаді <g/> » любовна арія чергувалася легко й вільно з танцем <g/> , з сумним плачем за втраченим коханням <g/> , зі згадкою про смерть <g/> , </p><p> жіґа з тарантелею <g/> , ґавот з танцем смерти <g/> .
doc#37 Випливало це насамперед зі згубно вибраного нами принципу елітарности <g/> . </p>
doc#10 Якщо українська мова постала зі злиття двох первісно відмінних груп <g/> , то виходило <g/> , що розвиток східного слов'янства відбувався не тільки ди- ференціацією <g/> , а і інтеграцією <g/> , не тільки розгалуженням <g/> , а і збіжностями <g/> .
doc#81 Можна потішати себе <g/> , що в дорослому віці я робив зло в конфлікті зі злом <g/> , чого не було <g/> , коли я був підлітком <g/> .
doc#22 В обох п'єсах герої вирушають на боротьбу зі злом <g/> .
doc#37 Порядком латання Петренка зведено на Олімп <g/> , Блохин і Зайцев не удостоїлися цього <g/> , не так зі злої волі <g/> , як через недогляд <g/> , недоврахування обставин тощо <g/> . </p>
doc#9 Тут він — мимоволі <g/> , звичайно <g/> , подає зразок того <g/> , як виглядала б українська літературна мова без тих галицьких елементів <g/> , які вона сприйняла в XIX—XX століттях <g/> , або <g/> , певніше <g/> , зі зменшеним числом їх <g/> , бо навіть і мову І. Нечуя-Левицького <g/> , як ми свого часу зазначали <g/> , не можна вважати за цілковито чисту від галицьких мовних елементів <g/> .
doc#72 Згідно зі зміною своїх поглядів Грінченко включає до свого словника цілу низку слів з галицьких джерел <g/> , хоч і далі послідовно відкидає слова <g/> , на його думку <g/> , невиправдано запозичені з інших мов — польської <g/> , російської чи німецької ( <g/> там таки <g/> , 49 <g/> ) <g/> . </p>
doc#62 Ці листи були б навіть нудні для читача <g/> , якби не проникливий коментар редакторки видання <g/> , що вміє знаходити підтекст за <g/> , здавалося б <g/> , зовсім стереотипним і навіть на вигляд пустопорожнім текстом <g/> , включно зі змістовним відтворенням фактів тогочасного життя Донцова <g/> .
doc#81 Я пам'ятаю назви й прізвища <g/> , але майже нічого зі змісту <g/> .