This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> | зовсім | з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в |
doc#0 | ? — на розмову до КГБ на Раднаркомівській <g/> , | зовсім | близько <g/> . Громадянки Н. не було вдома <g/> , від |
doc#0 | загрозою <g/> , все облуда — Галицький <g/> , який | зовсім | не Галицький <g/> , Н. <g/> , який не Н. Тихцем і |
doc#0 | вилізти <g/> ! А Н. хотів виїхати з Харкова <g/> , але | зовсім | не мав бажання заїхати бозна-куди <g/> , звідки не |
doc#0 | працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що | зовсім | іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван |
doc#0 | заїжджих зі сходу <g/> , світ в інших уніформах і з | зовсім | відмінною фразеологією <g/> . Вічне кружляння |
doc#0 | він може змінитися <g/> , але наші руки чисті <g/> . Майже | зовсім | чисті <g/> . Абсолютного нічого нема <g/> , тільки смерть |
doc#0 | до катастрофи <g/> : нищення інших і нищення себе <g/> . Із | зовсім | свіжих і загальновідомих прикладів перше |
doc#0 | сказати про підстави для такого зближення наче | зовсім | відмінних постатей <g/> . Насамперед <g/> , треба |
doc#1 | , ні вульґаризмів <g/> . Лексичний матеріял | зовсім | невтральний <g/> . Тема самотности <g/> , старости <g/> , |
doc#1 | , а паралелізмом трьох образів <g/> , здавалося б <g/> , | зовсім | не пов'язаних між собою <g/> , — калини та явора <g/> , |
doc#1 | написав десь за десять днів до смерти і котрий | зовсім | не позбавлений любови до життя та світу цього <g/> . |
doc#2 | з універсальним — тут ще з'являється і | зовсім | не дисгармонує вірш « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за |
doc#4 | роки й старечі приносять визначні твори <g/> , але | зовсім | відмінного характеру <g/> . Це випадок <g/> , приміром <g/> , |
doc#4 | засіб <g/> , але теж не тільки засіб <g/> . </p><p> Поетка може й | зовсім | зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не |
doc#4 | бачення <g/> , це теж я <g/> , сховане за ощадним і ніби | зовсім | безособовим малюнком <g/> . Та й образ торби білого |
doc#4 | що ллються </p><p> у пітьми океани <g/> . </p><p> Тут особа авторки не | зовсім | усунена <g/> , бачимо її і в займеннику мене і в виборі |
doc#4 | , але які поетка намагалася « <g/> вмуштрувати <g/> » в дві | зовсім | відмінні збірки — одну любовну й другу |
doc#4 | , що « <g/> прагне вияву в новому слові <g/> » ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) <g/> , І | зовсім | уже по-рількеанському звучить невеличка |
doc#4 | б поцілувати власні очі <g/> ? А ось ми приймаємо це як | зовсім | нормальне <g/> : </p><p> Хлопче юний з синіми очима <g/> , </p><p> поцілуй |