Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 <p> Можна побачити просто мигтіння окремих сторінок людської історії — то марш приречених ( <g/> І <g/> ) <g/> , то тему непотрібної і безглуздої жорстокосте ( <g/> II <g/> ) <g/> , то сп'яніння боротьбою ( <g/> III <g/> ) <g/> , то гімн зорганізованій силі ( <g/> IV <g/> ) <g/> , то світлий захват гармонією творчого життя ( <g/> V <g/> ) <g/> . </p>
doc#68 Зсуви ці можуть відбуватися від вужчого до ширшого <g/> : Україна —♦ світ —> життя ( <g/> не тільки поетове <g/> , життя взагалі <g/> ) — </p><p> Це все — одне прощання понадмірне — </p><p> з Вітчизною <g/> , зі світом <g/> , із життям <g/> , — </p><p> або від ширшого до вужчого <g/> : життя —> світ —* Україна <g/> .
doc#31 Але вабило його не безкриле пізнання — фіксація життя ( <g/> яку він знаходив саме в -енків-Смердипупенків-Яковенків <g/> ) <g/> , а перетворення життя мистцем <g/> .
doc#92 Він писав про трудності для « <g/> без'язиких <g/> » в Америці ( <g/> я тоді не знав <g/> , що це було з власного досвіду <g/> , він не опанував англійської мови для розмов і викладів до самого кінця американського періоду свого життя <g/> ) <g/> , але відзначав і позитивні фактори <g/> : Гарвард фактично не мав іншого кандидата на лектора російської мови <g/> , Гарвард у ті роки волів не брати на працю жінок <g/> , Гарвард дістав величезну пожертву на розбудову слов'янських студій <g/> .
doc#72 <p> Отож <g/> , коротко кажучи <g/> , в найгіршому стані — і де юре <g/> , і де факто — перебувала українська мова на підросійській Україні ( <g/> офіційно заборонена у громадському житті <g/> , шкільництві й літературі <g/> ) та під Угорщиною ( <g/> без правових ґарантій <g/> , а в дійсності цілком усунена з громадського життя <g/> ) <g/> ; в найкращому стані була вона в Галичині <g/> , де її вживано публічно <g/> ; становище на Буковині було проміжне <g/> ; на підавстрійських землях українську мову офіційно не переслідували <g/> , але ґарантовані їй права на практиці стосовано обмежено <g/> .
doc#72 Пора урядові не тільки помітити це явище — воно давно помічене — пора боротися з ним не на життя <g/> , а на смерть <g/> ” <g/> .
doc#59 Нове тут хіба поєднання цієї концепції з тією ж тезою екзистенціялізму про свободу діяння людини <g/> , що вона <g/> , ця свобода <g/> , виростає не з ідеалізації життя або окремих проявів життя <g/> , а навпаки <g/> , з песимізму <g/> , з скептицизму <g/> , з усвідомлення чорноти й негативности <g/> .
doc#52 Та найдивнішим є <g/> , що ці всі три рубрики сходяться в одній тій самій людині <g/> » <g/> , — і це <g/> , щоб привести читача до висновку <g/> : « <g/> Ні <g/> , це не просто життя <g/> , а це велике змагання <g/> .
doc#44 ) <g/> , однак ми завжди повинні пам'ятати <g/> , що навколо Потебні за життя <g/> , а ще більше навколо його імени по смерті <g/> , товпилися палкі шанувальники <g/> , готові ублагородити свого кумира <g/> . </p>
doc#75 В нього були включені не тільки посмішка й сміх <g/> , а й сльози <g/> , не тільки життя <g/> , а і жертва й смерть <g/> .
doc#33 Протягом твору він іде від перемоги до перемоги <g/> , він здобуває оточення за оточенням <g/> , поки все місто не стає його здобиччю <g/> , місто і життя <g/> , бо в творі Підмогильного місто й життя – тотожність <g/> .
doc#47 Кількість варіяцій важко облічити <g/> , але висновок один <g/> : туга тепер для Лятуринської — закон життя <g/> , бо минуле не повертається <g/> , мрії не здійснюються <g/> , майбутнє — не таке <g/> , як бажалося <g/> .
doc#87 Колосальна жадоба життя <g/> , величезні ресурси невитраченого душевного здоров'я <g/> , які молодь четвертого Харкова несе в собі як спадщину цілинного українського світу і яким вона не може знайти розумного і доцільного застосування в спотвореному житті <g/> , вона пускає на збагачення себе знанням <g/> .
doc#16 Звідси потреба відгородити його від літератури <g/> , що несе інші ідеї <g/> , — дарма <g/> , що Донцов проклямує <g/> , що він звертається тільки до « <g/> еліти <g/> » <g/> , властивість якої — мудрість <g/> ; в дійсності він виключає в свого читача можливість спокійно мислити і зважувати різні ідеї й різні прояви життя <g/> , виключає здатність оцінювати й вибирати <g/> .
doc#59 Чим менше окреслена мрія <g/> , тим солодше віддати себе їй у жертву все своє життя <g/> , всю себе <g/> .
doc#6 Звідси його гістеричне <g/> , корчійне <g/> , екстатичне <g/> , самонищівне захоплення малюванням <g/> , писанням і молитвою <g/> , що діяли як наркотик протягом усього його життя <g/> , відколи він покинув уживати таблетки <g/> , що їх він називає B.M.R. </p><p> Назвотворення було <g/> , отже <g/> , частиною мистцевої “ <g/> наркоманії <g/> ” <g/> , напівбожевільного намагання ствердити свою віру в собі й поширити її в світі <g/> .
doc#8 Белетристика ж вимагає од автора суцільности <g/> , повноти <g/> , малювання широкого потоку життя <g/> , відмовлення од абстракції експеримента <g/> » ( <g/> с. 561 <g/> ) <g/> .
doc#16 Тільки концепція МУРу як концепція об'єднання всіх творчих сил нації на правах різних і рівних <g/> , бувши перенесена в усі сфери українського культурного і суспільно-політичного життя <g/> , відповідає потребам і вимогам доби <g/> . </p>
doc#1 Але сам дуб <g/> , себто Україна <g/> , усе ще повен життя <g/> , глибоко в корінні <g/> : </p><p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p>
doc#27 Погляд цей характеризував у такому крайньому вияві Куліша останньої третини його життя <g/> , десь від початку 1870-х років <g/> .