This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 | іменникам мають ще родові форми ( <g/> він <g/> , вона <g/> , | воно | <g/> ) <g/> . </p><p> * <g/> ) Вислови Більш нічого або Нічого — |
doc#16 | про потребу організації <g/> . Не стихія <g/> , казало | воно | <g/> , а залізна організація <g/> , дисциплінована й |
doc#20 | операції <g/> . Ми ніколи не довідаємося <g/> , чи | воно | <g/> , а може й саме спрямування на операцію не були |
doc#31 | ці не треба розуміти як наслідування <g/> . Було і | воно | <g/> , але було і відштовхування <g/> . Це широка і цікава |
doc#16 | ненависти <g/> . Але заслуга вісниківства в тому <g/> , що | воно | <g/> , власне <g/> , вперше з абсолютною чіткістю провело |
doc#40 | друге речення з третім сполучником <g/> , і так | воно | <g/> , власне <g/> , і є в автора <g/> : « <g/> Кінь басував під ним <g/> , і |
doc#40 | , які не беруть участи в розмові ( <g/> він <g/> . вона <g/> , | воно | <g/> , вони і всі імена <g/> ) <g/> . Отже <g/> , принцип вибору особи — |
doc#101 | штампами <g/> , світле майбутнє <g/> . Хоч цілком світлим | воно | <g/> , звичайно <g/> , ніколи не буде <g/> . Якби не було тіней <g/> , |
doc#0 | розпачливо болюче <g/> , але практичного значення | воно | <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все йшло шкереберть <g/> , Берлін |
doc#81 | дешифрувати <g/> , що ж саме він хотів сказати <g/> , | воно | <g/> , мабуть <g/> , сходило на те <g/> , що всякі одверті |
doc#81 | балету <g/> , тоді дуже сподобалося <g/> . Тепер | воно | <g/> , мені здається несмачним і просто нестравним |
doc#0 | друкарка <g/> , назвім її Діна <g/> , прізвище забулося <g/> , і | воно | <g/> , може <g/> , й краше <g/> . З породи пробивних совбаришень |
doc#40 | можуть мати « <g/> фіктивний <g/> » підмет — займенник | воно | <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Воно б не вадило сьогодні й погулять <g/> » ( |
doc#39 | одне другому « <g/> люблю <g/> , люблю <g/> , люблю <g/> » <g/> . Це | воно | <g/> , подолавши непереборні <g/> , здавалося б <g/> , |
doc#99 | . Навчена гірким досвідом <g/> , вона <g/> , Забужко <g/> , і | воно | <g/> , покоління <g/> , вирішили <g/> , що простіше |
doc#19 | широке <g/> . Етнографічного характеру | воно | <g/> , правда <g/> , не має <g/> . В протилежність таким своїм |
doc#28 | його поет хоче завжди так узагальнено <g/> , що | воно | <g/> , стосуючися до сучасности <g/> , може стосуватися й |
doc#40 | . <g/> , « <g/> I синові за три копи жупанок купила <g/> , щоб і | воно | <g/> , удовине <g/> , до школи ходило <g/> » — Шевч <g/> . <g/> ) <g/> . Про |
doc#47 | абстрактної лексики <g/> . Це <g/> , насамперед <g/> , | воно | <g/> , це багатство <g/> , сприяє враженню |
doc#53 | гасла Миколи Зерова — « <g/> до джерел <g/> » <g/> . Напевне мало | воно | <g/> , це звернення <g/> , й полемічне вістря <g/> . </p><p> У світлі |