This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 | , пройшли через її руки <g/> , особливо в той час <g/> , коли | вона | ( <g/> Див <g/> . розд <g/> . 1 <g/> ) була єдиним |
doc#47 | і <g/> , позичаючи перо в Данте й Тої <g/> , устами Єронима <g/> , | вона | ( <g/> чи то пак Єроним <g/> ) визнала його за вартого |
doc#30 | один літературний чоловік Павлишин3 <g/> , другий — | вона | <g/> , а третій мовний <g/> , з американців4. Соломіїна |
doc#81 | харківського свіжонародженого радіо <g/> , де | вона | <g/> , бувши друкаркою-секретаркою <g/> , з ним і |
doc#40 | ті особи <g/> , які не беруть участи в розмові ( <g/> він <g/> . | вона | <g/> , воно <g/> , вони і всі імена <g/> ) <g/> . Отже <g/> , принцип вибору |
doc#28 | його Зеров <g/> , то доводиться сконстатувати <g/> , що | вона | <g/> , його лірика <g/> , настроєво різноманітна й |
doc#11 | на шию такі рушники <g/> . Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — | вона | <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася праворуч <g/> . Не знаю |
doc#72 | таку поставу рішуче відкидають <g/> , оскільки | вона | <g/> , мовляв <g/> , ховає в собі натяк на нижчий ступінь |
doc#84 | може ствердити себе тільки тоді <g/> , коли | вона | <g/> , спираючися на свою традицію <g/> , висуне |
doc#2 | . Його важко приписати тій людині <g/> . Чи думала | вона | <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ? Що вимре її |
doc#40 | неозначености <g/> , невідомости <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Не зна | вона | <g/> , що ті людські переполохи <g/> , і не злякається ні од |
doc#40 | з говірок північних і південно-західніх ( <g/> сама | вона | <g/> , як ми вже знаємо — див <g/> . § 3 <g/> , — формувалася в |
doc#81 | на засланні <g/> . Ми знали про це рівно стільки <g/> , як | вона | <g/> , — себто нічого <g/> , — але це не перешкоджало їй знов |
doc#22 | героїня <g/> : « <g/> Це дає мені повну свободу <g/> » <g/> , — каже | вона | <g/> . Бо інакше треба було б визнати <g/> , що реальний |
doc#98 | . Показують його останню комірчину <g/> . Чи була тут | вона | <g/> ? А минули не тисячоліття <g/> , а ледве зо два |
doc#81 | , злегка зважаючи на вимови часу <g/> . Відкрилася | вона | « <g/> Русалкою <g/> » Дарµомизького <g/> , де панівні кляси ( |
doc#40 | , напр <g/> . <g/> : « <g/> I діток малих двоє лишила | вона | <g/> » ( <g/> Укр <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Тремтить на флейті пальців десять <g/> » ( |
doc#31 | тоді <g/> , але навіть і тоді <g/> , імовірно <g/> , | вона | б не викликала вибуху пристрастей <g/> , якби була |
doc#43 | . Правда <g/> , Бог невпізнанний <g/> . « <g/> Наша думка <g/> , — що | вона | бачить <g/> ? Нитки в сорочці <g/> : як вони випрядені та |
doc#72 | великою <g/> , єдиною і неподільною лише тоді <g/> , коли | вона | буде зліплена одним цементом <g/> , цементом єдиної |