Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#75 Той таки Сенченко писав <g/> : « <g/> Ми ( <g/> мова йде про автора з вантажниками елеватора <g/> ) пересиділи дощ <g/> , ми пересиділи вечір <g/> , ми пересиділи ніч <g/> , ми випили ввесь самогон <g/> , скільки лише могли здобути <g/> , але ми всі були щасливі і співали пісень і плакали <g/> , бо знали — життя пролітає <g/> , і горбляться плечі <g/> , і усіх мішків не переносити <g/> , і не залатаєш усіх дірок <g/> , бо їх багато <g/> , бо вони великі <g/> , такі великі <g/> , що навіть мільйони пудів жита й пшениці й борошна не зможуть засипати їх своєю вагою <g/> .
doc#82 Ми <g/> , автори <g/> , тут і читачі там у чомусь різні <g/> .
doc#70 Ми <g/> , звичайно <g/> , не уявляємо собі <g/> , наскільки кожен із нас відповідальний за те <g/> , якою буде мова майбутнього <g/> , хай у безконечно малій дозі <g/> .
doc#81 Ми <g/> , звісно <g/> , й не пробували діставати кімнату <g/> .
doc#95 Ми б назвали це суржиком — трохи презирливо <g/> .
doc#81 Ми багато тоді вели з ним розмов у цьому мешканні в будинку <g/> , де давніше <g/> , напевне <g/> , жили великі польські риби <g/> .
doc#9 : Млака <g/> ) <g/> ; резиґнація ( <g/> « <g/> Резиґнація й сум <g/> » — « <g/> Дебют <g/> » <g/> , 89 <g/> ) <g/> ; розвій ( <g/> « <g/> Ми бажаємо розвою <g/> » — « <g/> Під мінар <g/> .
doc#49 <p> Ми бачили <g/> , як ідеально відповідає форма поезії цій розміреності мітологізованого вічного колобіїу подій і почувань <g/> .
doc#77 Ми бачили <g/> , як мало цікавлять його інші герої як самоцінності <g/> , як легко він їх забуває і лишає поза увагою <g/> .
doc#22 Ми бачили <g/> : кожною фразою <g/> , на кожному кроці автор підкреслює <g/> : це казка <g/> , це нереальність <g/> , так не буває <g/> .
doc#84 Ми бачили це на прикладі « <g/> вісниківства <g/> » <g/> : зі способу боротьби з провінційністю воно хоч-не-хоч стало перетворюватися на осередок провінційности <g/> , що існувала перед ним <g/> .
doc#81 Ми бачилися поміж годинами викладів <g/> , на нарадах і на оборонах дисертацій <g/> , але ми навіть не знали <g/> , де хто живе <g/> .
doc#77 Ми бачимо <g/> , як активно молодь бере участь у готуванні до сеймових виборів <g/> , — але ми нічого не знаємо про те <g/> , чим же закінчилися вибори <g/> .
doc#27 Ми бачимо його <g/> , як він є і як він себе грає <g/> .
doc#67 Ми бачимо кілька деталів <g/> .
doc#36 Ми бачимо мистцевого діда Жозефа ( <g/> Осипа <g/> ) на військовій службі в кірасирському полку <g/> , розквартированому десь неподалік Полтави <g/> .
doc#19 Ми бачимо цю українську Офелію в сльозах <g/> , з букетами квітів <g/> .
doc#24 Ми бачимо її вперше восени на цвинтарі <g/> , на похороні її молодого дружини <g/> , що впав з риштовань <g/> , ним самим збудованих <g/> .
doc#84 Ми боронилися від Азії <g/> , але і від Европи <g/> .
doc#82 Ми боїмося бути просто цікавими <g/> , полонити читача своєю майстерністю <g/> .