Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 Цілком слушно відзначав Зеров невитриманість цих ритмів у Мови і нахил їх до пісенних <g/> : « <g/> Навіть знаменитий " <g/> Козачий кістяк <g/> " В. Мови <g/> , видрукуваний у " <g/> Правді <g/> " ніби правильними чотиристоповими амфібрахіями <g/> , був написаний розміром <g/> , що в авторовій свідомості нав'язувався до народнього віршу <g/> : 6 + 5 <g/> , без правильної тонізації <g/> » <g/> .
doc#72 Процес русифікації молодшого покоління духовенства та вищих кляс суспільства змальовано з безліччю побутових подробиць в низці художніх творів <g/> , згадаймо <g/> , хоча б <g/> , “ <g/> Люборацькі <g/> ” А. Свидницького та “ <g/> Старе гніздо і молоді птахи <g/> " В. Мови <g/> .
doc#72 Частина статтів була присвячена критиці мови окремих письменників або <g/> , щоб показати <g/> , як не треба писати ( <g/> В. Бабак про Остапа Вишню в “ <g/> Мовознавстві <g/> ” 3-4 <g/> , 49-60 <g/> ; Каганович про переклади Ленінових творів <g/> , там таки <g/> , 9-24 <g/> ) <g/> , або <g/> , навпаки <g/> , щоб піднести “ <g/> пролетарського письменника <g/> " ( <g/> В. Масальський про І. Кириленка <g/> , там таки <g/> , 25-47 <g/> ) <g/> .
doc#45 ( <g/> В. Харциев <g/> , " <g/> Новий труд по истории язьїка й мьісли А. А. Потебни <g/> " <g/> , 1899. Передруковано в ИЗРГ IV <g/> , 2 <g/> , 1977 <g/> , звідки й цитата <g/> , ст <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Свідзінський <g/> ) </p><p> Не зважаючи на їх велику архаїчність і синтаксичну неорганізованість чи може саме завдяки останній <g/> , конструкції такого типу дуже часті в сучасній розмовній мові <g/> , коли вона не зазнає спеціяльної організації і не одягається в літературно-прийняту і прийнятну форму <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Сосюра <g/> ) </p><p> Журавлі пливуть над степом лунко <g/> , </p><p> Сповіщають <g/> : знов прийшла весна <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> В. Пачовський <g/> ) </p><p> Нерідко такі речення і мають пряму паралелю з подібними ж конструкцією реченнями <g/> , в яких головний член виражений прямо прислівником того ж кореня <g/> , напр <g/> .
doc#92 ( <g/> В. дуже неприхильно ставився до Якобсона й висхідної його кар'єри <g/> .
doc#9 <p> 4. Можлива <g/> , але дуже нечаста в літературній мові в письменників з Великої України конструкція допустового значення з прийменником мимо з родовим відмінком іменника <g/> : « <g/> Його сукняна одежа мимо того <g/> , що була стара <g/> , ще й надзвичайно' незручна в тепло <g/> » ( <g/> В. Підмогильний <g/> ) <g/> .
doc#72 Але чулися й голоси <g/> , що згадували про прагнення українцями автономії ( <g/> В. Дзюбинсь- кий <g/> , 900 <g/> ) і про втрачені українські вольності ( <g/> Ф. Родічев <g/> , 716 <g/> ) <g/> .
doc#40 ) <g/> , копенгаґенську ( <g/> В. Брендаль <g/> , Л. Єльмслев та ін <g/> .
doc#17 Скульптурність теж розкривається низкою ґрадацій <g/> : скуленість сутулого Малахія ( <g/> В. Блавацький <g/> ) відмінна від широко-розкритого <g/> , театрально-картинного жесту Кума ( <g/> Б. Паздрій <g/> ) <g/> , точеність і різьбленість гармонійних поз Любуні ( <g/> Е. Дичківна <g/> ) – від Гротескової застиглости поз двох її сестер ( <g/> М. Мельникова <g/> , О. Карп'якова <g/> ) <g/> , сувора продуманість і симетричність мізансцени першої дії – від позірного хаосу й метання масової сцени в фіналі цієї дії <g/> . </p>
doc#40 У таких сполученнях убачають вплив письма на мову ( <g/> В. Гаверс <g/> ) <g/> , але не можна відкинути того <g/> , що і тут виявляється загальний нахил до незмінности числівника <g/> . </p>
doc#17 Уже оформлення ( <g/> В. Меллер <g/> ) надто різнилося від оформлення дальших трьох дій <g/> .
doc#72 Частина статтів була присвячена критиці мови окремих письменників або <g/> , щоб показати <g/> , як не треба писати ( <g/> В. Бабак про Остапа Вишню в “ <g/> Мовознавстві <g/> ” 3-4 <g/> , 49-60 <g/> ; Каганович про переклади Ленінових творів <g/> , там таки <g/> , 9-24 <g/> ) <g/> , або <g/> , навпаки <g/> , щоб піднести “ <g/> пролетарського письменника <g/> " ( <g/> В. Масальський про І. Кириленка <g/> , там таки <g/> , 25-47 <g/> ) <g/> .
doc#17 До цього додаймо <g/> , що не знайдемо в пляні загального ритму режисерського розв'язання сцен Олі й Санітара ( <g/> А. Теплий <g/> ) і сцен секретарів РНК ( <g/> В. Карп'як <g/> , Е. Левицький <g/> ) <g/> .
doc#76 У цьому бо розділі він заперечив існування спільної давньоруської ( <g/> єдиної східнослов'янської <g/> ) мови <g/> , виводячи українську мову безпосередньо з праслов'янської і твердячи <g/> , що вона ближча до мови сербської ( <g/> почасти слідом за П. Лавровським <g/> ) <g/> , ніж до російської ( <g/> В. Глущенко <g/> , 19 <g/> ) <g/> .
doc#9 Ще важче встановити якісь закономірності в проявах акання в іншого доповідача з тієї ж трибуни ( <g/> В. Ч. з Січославщини-Кубані <g/> , 20 жовтня 1943 р. <g/> ) <g/> .
doc#72 Пригадую собі <g/> , що нам незвичайно припало до вподоби слово позаяк <g/> , яке заніс до нас один лубенський громадянин як гарну галицьку новинку <g/> ” ( <g/> В. Дорошенко <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Свідзінський <g/> ) </p><p> - поскільки вони далі переходять в двоелементні речення <g/> , не обов'язково розглядати як однорядні підмети першого двоелементного речення <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , без застережень проголосити їх самостійними називними реченнями теж не можна <g/> . </p>