Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 ( <g/> Якщо в випадку МУРу поганих наслідків не було <g/> , то тільки тому <g/> , що з масовим виїздом української маси втікачів з Німеччини 1949 року МУР автоматично розсипався <g/> , як і багато інших еміµрантських організацій <g/> ) <g/> . </p>
doc#65 <p> Ні <g/> , шановний Тарасюче <g/> , “ <g/> солідний радянський заклад <g/> ” випустив мене цілковитим недоумком <g/> , як він випустив більш-менш у той самий час Вас ( <g/> якщо Ви існуєте <g/> ) і Білодіда <g/> .
doc#40 Але найневтральніший емоційно і найпоширеніший з тих наростків <g/> , що надають слову збірного значення <g/> , є нульовий наросток іменників середнього роду на -я <g/> , зв'язаний звичайно з подвоєнням приголосного перед закінченням ( <g/> якщо є умови для такого подвоєння <g/> ) <g/> : зілля <g/> , ломаччя <g/> , приладдя <g/> , збіжжя <g/> , лушпайя <g/> , листя <g/> , пір'я. Слова такого типу дуже поширені в українській мові <g/> , яка залюбки використовує збірні значення <g/> , напр <g/> .
doc#81 Але тоді я ще цього не знав <g/> , тільки впадали в око їхня нерозлучність <g/> , та ще якась особливо чарівна посмішка в Лавріненка <g/> , наче в зайчика <g/> , що поласував капустою ( <g/> якщо дозволять мені говорити про заячу посмішку <g/> ) і оце щасливий у світовому маштабі <g/> , — так я його й назвав у душі зайчиком <g/> , може <g/> , не без асоціації з прізвищем його приятеля Поллукса <g/> .
doc#20 Але тоді я цього ще не міг знати <g/> , тільки впадала в око їхня нерозлучність <g/> , та ще якась особливо чарівна посмішка в Лавріненка <g/> , наче в зайчика <g/> , що поласував капустою і оце щасливий у світовому маштабі ( <g/> якщо дозволять мені говорити про заячу посмішку <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Збільшення ознаки з виразним відтінком згрубілости <g/> , подеколи також і фамільярности показують наростки -енн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , </p><p> -езн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -елезн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -енезн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ецьк ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -елецьк ( <g/> ий <g/> ) <g/> , завжди наголошені ( <g/> якщо наросток двоскладовий <g/> , то наголос на другому його складі <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#81 А найпевніше <g/> , що його антиукраїнські почуття ( <g/> якщо такі були <g/> ) не ширилися на східняків <g/> , зосереджуючися на галичанах <g/> .
doc#49 Завжди будуть відходити сини — Селянські Сини — в інший світ <g/> , — і завжди будуть вони повертатися в рідну сферу ( <g/> якщо не загинуть серед чужих <g/> , у царстві невгавно гудучого пожару <g/> ) <g/> . </p>
doc#71 А проте саме цей “ <g/> розлагоджений <g/> ” ( <g/> якщо не хаотичний <g/> ) <g/> , навдивовижу плутаний і штучний ужиток писемної мови <g/> , а вірніше писемних мов <g/> , народжений у суспільно-політичних умовах України XVII cт <g/> .
doc#40 * <g/> ) Якщо основа кінчається в родовому відмінку однини на м'який приголосний <g/> , то це іменник м'якої групи <g/> , напр <g/> .
doc#72 <p> 6. Доба українізації ( <g/> 1925-1932 <g/> ) </p><p> Якщо брати за основу офіційні документи <g/> , декрети й резолюції <g/> , то зародки українізації можна простежити від 1923 р. <g/> , як дехто й робить <g/> , чи навіть від 1920. Однак <g/> , як низка практичних заходів <g/> , запроваджуваних послідовно й наполегливо <g/> , ця політика простежується щойно з 1925 р. Має рацію Попов ( <g/> 282 <g/> ) <g/> , коли говорить <g/> : “ <g/> Широка робота партії в галузі українізації розгорнулася <g/> …
doc#55 Практично дві головні стратегії були <g/> : 1 <g/> ) якщо українська мова або її діялекти мали варіянти <g/> , вибирати той <g/> , що був близький або спільний з російською мовою <g/> ; і 2 <g/> ) якщо слова або написання бракувало в українській мові <g/> , позичати їх з російської <g/> , звичайно в відношенні один до одного <g/> .
doc#40 п. <g/> ) <g/> , якщо його записати так <g/> , як оце подано <g/> , виходить <g/> , що ходу свекрухи порівняно з гудінням змії <g/> .
doc#40 , якщо хтось почне говорити <g/> : Він мене збив <g/> .
doc#52 <p> ( <g/> Кодацький <g/> , Сурський <g/> , Лоханський <g/> ) </p><p> ТРИ ПОРОГИ СОЛЖЕНІЦИНА </p><p> Може найкращі місця в « <g/> Архіпелагу ГУ Лаг <g/> » <g/> , якщо судити критеріями щирости <g/> , чесности й людської гідности <g/> , є ті <g/> , де Солженіцин з гіркотою справжнього болю й гордістю справжнього очищення оповідає про те <g/> , як він переступив поріг кастовости <g/> .
doc#94 А де беруться « <g/> вороги народу <g/> » <g/> , якщо не з народу <g/> ?
doc#29 <p> Втиснувши цю настанову тепер уже буквально в двоє слів <g/> , був це експресіоністичний раціоналізм ( <g/> або <g/> , якщо перевернути <g/> , — раціоналізований експресіонізм <g/> ) <g/> .
doc#15 Це привело до іґнорування тих випадків <g/> , коли називні речення <g/> , або <g/> , якщо можна так сказати <g/> , майбутні називні речення <g/> , зародки називних речень <g/> , виступали в не цілком оформленому вигляді в межах інших речень <g/> , здебільшого двоелементних - ще як частини цих останніх <g/> , але вже частини відносно самостійні <g/> .
doc#18 Чи не було це актом найвищої гордині <g/> , а не любови або <g/> , якщо любови <g/> , то до себе <g/> ?
doc#99 Так і тепер <g/> , ахтанабілі сучасности мчать повз Катерину ( <g/> Оксану Забужко <g/> ) <g/> , не зупиняючися <g/> , її рука замліла <g/> , але <g/> , якщо котрийсь нарешті зупиниться й підбере її <g/> , чи водій скаже їй правду <g/> , куди він їде цією трасою без написів <g/> ?