This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 | Прилягання — це такий зв'язок двох членів речення <g/> , при якому пояснювальний член речення не має тих граматичних форм <g/> , в яких відбувається узгодження або керування ( <g/> себто форм роду <g/> , числа <g/> , відмінка <g/> , особи <g/> ) <g/> . |
doc#25 | Але <g/> , пояснивши таким способом цю загадкову форму <g/> , Михальчук знаходить натомість тоді далеко більше число форм <g/> , де е після губних таки перейшло в і <g/> , як от мітла <g/> , попіл <g/> , гребінь <g/> , піч <g/> , віз та ін <g/> . |
doc#41 | І коли цього не стається <g/> , коли кохання не набирає своїх звичних форм <g/> , коли воно лишається експериментальним <g/> , Вер зраджує Комаху і йде до « <g/> нормального <g/> » Корвина <g/> . |
doc#72 | Здоровий сам по собі процес не раз набирав у практиці не зовсім здорового нахилу <g/> , коли мовознавці <g/> , замість вибрати одну з наявних у мові форм <g/> , починали накидати мові свої закони <g/> , подеколи творячи штучні <g/> , невластиві форми чи конструкції <g/> . |
doc#65 | <p> Принагідно зауважу <g/> , що нормалізування форм особових імен врозріз з історичною традицією <g/> , за яким може ховатися зневага до питомо українських форм <g/> , спостерігаємо не лише в практиці київських мовних законодавців <g/> , а і в колах Української Католицької Церкви <g/> . |
doc#28 | <p> У віршах цього настрою й світосприймання Филипович особливо охоче описує вечір <g/> , ту пору дня <g/> , коли все втрачає чіткість обрисів і форм <g/> , стає неокресленим <g/> , неозначеним <g/> , розпливчастим <g/> , невиразним <g/> , часто – зловісним <g/> , іноді – мрійливим <g/> , завжди нахильним до інтроспекції <g/> . |
doc#40 | В поодиноких випадках збереглися рештки старих форм <g/> , т. зв <g/> . |
doc#63 | Раціоналізм — філософська база неоклясицизму — не буде ідеологією нового письменства <g/> , і формальний вишкіл не може стати самоціллю <g/> , а національна стихія не вкладеться в рамки чужих форм <g/> , які б гнучкі вони не були <g/> . |
doc#81 | Але в випадку цих двох акторів вона набирала патологічних форм <g/> . |
doc#25 | Де цього зробити вже ніяк не можна <g/> , там він удається до аналогії поодиноко взятих форм <g/> . |
doc#24 | Це була проза бунту проти закам'янілости побуту і проти закам'янілости літературних форм <g/> . |
doc#40 | Наприклад <g/> , у поданому вище прикладі до недоконаного дієслова співати е кілька доконаних форм <g/> : заспівати <g/> , проспівати <g/> , поспівати <g/> , — але кожна з них не тільки змінює вид дієслова <g/> , а і вносить у межах виду свої додаткові відтінки <g/> , які ми будемо називати внутрішньо-видові відтінки <g/> . |
doc#47 | <p> Більше <g/> , одначе <g/> , спільного <g/> , що вже тут описане в мові про « <g/> Тугу <g/> » <g/> , починаючи від переважної хореїчности ( <g/> але <g/> , повторю <g/> , ямб автоматично <g/> , коли виринає героїчний мотив — як от у « <g/> Соняшнику <g/> » <g/> ) і кінчаючи шуканням згаслого <g/> , минулого неповоротного світу <g/> , осуга манерности <g/> , перебільшеної дитинности </p><p> ( <g/> Мій ясминчику <g/> , мій дусю <g/> ) <g/> , </p><p> надуживання вигуків і повторів <g/> , нагромадження пестливих форм <g/> : </p><p> — Підемо до стриєчка <g/> , </p><p> де вже коломиєчка </p><p> джухи <g/> , джухи <g/> , джухи <g/> , джух <g/> ! </p> |
doc#71 | ) містять <g/> , усупереч очікуванням <g/> , більшу кількість слов'янських слів і форм [ <g/> див <g/> . |
doc#24 | Якби готова абстрактна думка була штучно влита в чужі для неї форми <g/> , було б дуже легко її з цих форм вилущити й показати її в усій її наготі <g/> . |
doc#72 | Проте <g/> , коливання від літературних форм до діалектних <g/> , від міських до хутірських <g/> , а не раз і фолкльорних робили словник досить еклектичним <g/> . |
doc#40 | <p> в <g/> ) творення і вживання третього ступеня прикметників </p><p> Третій ступінь нормально твориться від другого ступеня <g/> , так <g/> , що до наросткованих форм додається приросток най- <g/> , напр <g/> . |
doc#40 | <p> У сучасній українській літературній мові <g/> , крім кількаслівних назв ( <g/> типу « <g/> Чашки чаю« <g/> ) і сполучень іменника з прийменником ( <g/> типу через Суботове <g/> ) найчастіше зустрічаються кіль- каслівні члени речення при складних висловах часових <g/> , видових або способових форм дієслова <g/> , напр <g/> . |
doc#40 | У системі видових форм дієслова вони становлять своєрідну надбудову над загальною системою видових пар <g/> , надбудову в головному емоційного характеру <g/> . </p> |
doc#40 | Що таке вид <g/> , буде обговорене далі <g/> , в § 53. </p><p> § 52. ІНФІНІТИВ </p><p> Роля інфінітива в системі форм дієслова до певної міри нагадує ролю називного відмінка в системі форм іменника <g/> . |