Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 Вони воліютьудатися до впровадження чужих словоформ краще <g/> , ніж дозволити собі " <g/> переклад <g/> " <g/> , що відповідає значенням <g/> , але не формою <g/> .
doc#16 Бож на їх думку не треба моралі як " <g/> категоричної даности <g/> " ані релігії як " <g/> традиційної да- ности <g/> " <g/> , — одне і друге мають бути такі <g/> , які вибере собі " <g/> свобідна людина <g/> "» <g/> .
doc#94 кожного <g/> , — ЦЯ держава в своєму словесно-пропаґандивному оформленні не наважується виступати як мета в собі ( <g/> або робить це тільки в виняткових обставинах <g/> ) <g/> . Вона подає себе як неминучий
doc#71 <p> На особливу увагу заслуговує один факт <g/> , що не мав великого значення взятий сам по собі ( <g/> оскільки народний стиль не вважався за літературну мову <g/> ) <g/> , а проте згодом виявився важливим у подальшому розвитку сучасної української мови <g/> : це поступове заступлення північних і західних говірок південно-східними <g/> .
doc#28 – 31.5.1944 <g/> ) <g/> , повторивши цим може у трохи гострішій формі ту характеристику <g/> , яку дав собі ( <g/> у третій особі <g/> ) сам Зеров <g/> : « <g/> Відносно свого поетичного хисту Зеров тримається дуже поміркованої думки <g/> …
doc#15 І тому треба визнати <g/> , що <g/> , не зважаючи на безліч перехідних щаблів <g/> , називні речення в сучасній мові все ж окремий тип синтаксичної конструкції <g/> , який відрізняється від неповних речень саме тим <g/> , що обов'язково наявний у ньому головний член речення <g/> , виражений називним відмінком імени <g/> , сполучає в собі ( <g/> хай у нерозгор- неному вигляді <g/> ) значення суб'єкта і предиката <g/> , а тому не потребує доповнення з контексту або з обстанови <g/> , як це властиво неповним реченням <g/> .
doc#40 Його роля — підсилювати дію і підкреслювати її неперешкодже- ність <g/> , її залежність тільки від дійової особи ( <g/> собі <g/> ) або її корисність для співрозмовника ( <g/> тобі <g/> , вам <g/> ) або для самого мовця ( <g/> мені <g/> , нам <g/> ) <g/> .
doc#15 Граматична форма функціонує не сама в собі <g/> , а в асоціяціях з її основним і другорядним значенням на конкретному етапі розвитку мови в цілому і даної граматичної форми зокрема <g/> . </p>
doc#93 Тому жести й пози застигають <g/> , на кілька секунд кам'яніють <g/> , вони живуть не кожний у собі <g/> , а в співгрі з жестами інших акторів на сцені <g/> .
doc#28 <p> Перспективи вже нема <g/> , жук над ухом <g/> , сонце і воли – близьке й далеке – все переплуталося <g/> , бо й природа існує вже не сама по собі <g/> , а для поета ( <g/> сонце колисає поета <g/> ) <g/> , появилися цілком іраціональні образи ( <g/> сизокрила юга літнього дня <g/> ) – і все це виправдане тим <g/> , що елементи об'єктивного опису <g/> , поскільки вони тут є <g/> , цікавлять поета не самі по собі <g/> , а як знаки його внутрішнього стану <g/> , його зростання з землею <g/> , його розчинення в зануреному в спеку всесвіті <g/> .
doc#63 Бо Европа цікавила тоді молоду молодь українського духового життя не сама по собі <g/> , а заради України <g/> .
doc#2 Кожна з них - малий світ у собі <g/> , а нанизані на нитку циклу <g/> , вони творять майже епос <g/> , і тоді вони розкриваються ще новими гранями <g/> .
doc#47 Центральні тут не поетичні тексти самі в собі <g/> , а розлогі полемічні примітки-коментарі <g/> , додані до них і націлені проти поетичного тексту <g/> , самою ж поеткою написаного <g/> , — річ цілком унікальна в історії української <g/> , та й не тільки української поезії <g/> .
doc#47 А в пізніших поезіях <g/> , як далі побачимо <g/> , душа йде до замкнення в собі <g/> , а туга стає приреченістю <g/> , аж поки <g/> , десь коло 1960 року <g/> , не вичерпаються й не всохнуть самі джерела поезії <g/> . </p>
doc#77 Цю методу вибрано тому <g/> , що всі образи повісти цікавили автора не самі по собі <g/> , а тільки в тому <g/> , як і чим вони впливали на основний і центральний образ твору — Василя Шеремету <g/> .
doc#85 Це лише кілька думок і припущень <g/> , які нас цікавили не самі по собі <g/> , а тільки в їх зв'язку з літературою й мистецтвом <g/> .
doc#35 Йому здавалося <g/> , що Московщина — сама по собі <g/> , а цар — сам по собі <g/> , що цар навіть може охоронити від Московщини <g/> .
doc#73 Навпаки <g/> , в романі ідеї існують не самі в собі <g/> , а через конкретні характери <g/> , через зумовлену внутрішнім єством персонажів їх поведінку <g/> . </p>
doc#9 З усіх діялектів витворюється літературна мова <g/> »1. Це загальне твердження потрібне Б. Грінченкові не само по собі <g/> , а щоб пристосувати його до української літературної мови — і навіть ще вужче — спеціяльно з'ясувати ролю й питому вагу галицьких мовних елементів в українській літературній мові <g/> .
doc#15 Вони цікавили його не самі по собі <g/> , а як новий доказ у давній мовознавчій дискусії про те <g/> , чи може існувати речення без особового дієслова <g/> .