Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Жадного слова <g/> , що прозвучало б недоречно в розмовній мові — ні церковнослов'янізмів <g/> , ні запозичень <g/> , ні вульґаризмів <g/> .
doc#5 Дії обох героїв зведені майже виключно до їхнього кохання <g/> , а в їхньому коханні підкреслено <g/> , що воно зовсім не індивідуальне <g/> , що так само поводяться <g/> , ті самі слова говорять <g/> , так само зідхають і так само переживають мільйони інших пар <g/> .
doc#7 До чого стосуються слова « <g/> про весну неодцвітну <g/> » <g/> : спогад і веселість про весну <g/> ?
doc#9 Якщо можна збагачувати свою мову <g/> , впроваджуючи до неї штучно досі чужі їй лексеми з різних інших джерел <g/> , якщо можна літературну мову зорієнтувати не на якусь певну говірку <g/> , а на поєднання різноджерельних елементів <g/> , на конґльомерат <g/> , на синтезу <g/> , на кованість <g/> , — то чому важливим складовим елементом цього конґльомерату не можуть бути слова й форми <g/> , взяті з Галичини <g/> ?
doc#9 слова типу zdrajca <g/> , zabójca тощо <g/> ) <g/> , привілейний ( <g/> « <g/> Дітей привілейних землі <g/> » — 112 <g/> ) <g/> , тружень ( <g/> « <g/> Химерний тружень <g/> » — 143 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 Таж важить не стародавнє походження слова <g/> , а його суспільне сприйняття <g/> .
doc#9 З моїх студентських років я міг би згадати студента Ч. <g/> , харків'янина <g/> , який одначе намагався максимально наблизити свою мову до галицької <g/> , причому <g/> , пригадую <g/> , форма слова коритар замість звичного коридор <g/> , здаючися смішною й недоречною <g/> , перетворилася просто на його прізвище серед колег <g/> . </p>
doc#12 <p> 2. Коли при зміні слова звук може випадати <g/> , пишеться е <g/> , апр <g/> .
doc#12 <p> 3. Коли при зміні слова звук чергується з і <g/> , пишеться е <g/> , напр <g/> , <g/> : тече ( <g/> бо <g/> : тік <g/> ) <g/> , несла ( <g/> бо <g/> : ніс <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> 4 <g/> , Чергування у — в <g/> , і — й. </p><p> 1. На початку слів у може чергуватися з в <g/> , а і з й. Звичайно у і і ставлять після слова <g/> , що кінчається на приголосний <g/> , а в і й після слова <g/> , що кінчається на голосний <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> и <g/> ) Заперечна частка не пишеться з дієприкметниками разрм <g/> ; але якщо дієприкметник має ари собі залежні слова або становить собою заперечуваний присудок речення <g/> , то частку не пишемо нарізно <g/> , напр <g/> .
doc#15 У Буслаєва називні речення в сучасному розумінні слова взагалі не розглядаються <g/> .
doc#15 <p> Називного речення в точному розумінні слова Травнічек по суті не знає <g/> . </p>
doc#15 Називні відмінки вивісок і заголовків мають свою генезу в слові з його називною функцією <g/> , дарма <g/> , що в силу виключного панування цієї функції вони перетворилися зовнішньо ніби на протилежність слова <g/> : в них приглушені узагальнюючі властивості слова і різко розвинені конкретизуючі <g/> . </p>
doc#15 Автор посилається на те <g/> , що в газетах XVIII сторіччя вказівки місця і часу <g/> , а в книжках того ж періоду назви розділів даються не в формі називних відмінків <g/> , а за типом <g/> : Из Москвы <g/> , от 24-го декабря або О знаменательных частях слова <g/> .
doc#18 <p> Чи пророцькі слова перейшли </p><p> В кров і душу дитині <g/> ? </p>
doc#19 Така своєрідна річ <g/> , як поема « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> , або дуже цікавий і запашний переклад частини « <g/> Слова о полку Ігоревім <g/> » оголошені 1928 року заходами Михайла Возняка <g/> , але поза науково-архівну бірку « <g/> За сто літ <g/> » <g/> , приступну тільки вузькому колу фахівців <g/> , вони не пішли <g/> .
doc#19 Є в цих поетів навіть спільні куті слова <g/> , як от — у всіх трьох — бездолець <g/> .
doc#25 Це була чиста правда для 1914 року <g/> , коли ці слова написано <g/> .
doc#26 Але Див <g/> , русичі — це цитати зі « <g/> Слова <g/> » <g/> , а лукомор'я в цьому контексті — слово XII сторіччя <g/> , хоч у Бояновому <g/> , чи пак після-Бояновому тексті безпосередньо такого слова не знайдемо <g/> . </p>